«Моє» і «наше» або Беріть приклад з Федорових!
Тим світловодцям, що ходять по парній стороні вулиці Леніна від кафе "Юність" до ринку "Світанок", доводиться бути дуже обережними, щоб не поламати ноги на тротуарі. Бо тротуар "наш", тобто "нічий". А от майданчики, що між тротуаром і входами до багаточисельних приватних магазинчиків, розміщених на перших поверхах п’ятиповерхівок, — "мої"!
Тут тротуарна плитка, одна краща від іншої, адже вона є "обличчям" магазину, свідченням достатку та престижу його власника. При цьому на "наш" тротуар, який в 10 см від "мого" і по якому ходять його ж покупці, власникам, як би м’якше сказати, "начхати".
І ось приємне виключення із правил! Біля магазину "Садко" його власники — подружжя Федорових, мабуть патріоти міста, які пам’ятають оте уже забуте слово "совість", зробили новенький тротуар з красивою тротуарною плиткою. У них "моє" стало і "нашим". Чим не приклад до наслідування?
І ось приємне виключення із правил! Біля магазину "Садко" його власники — подружжя Федорових, мабуть патріоти міста, які пам’ятають оте уже забуте слово "совість", зробили новенький тротуар з красивою тротуарною плиткою. У них "моє" стало і "нашим". Чим не приклад до наслідування?
Сергій Тишко
Фото: автора