Зазвичай, у цей день всіх солдатів строкової та контрактної служби, а також офіцерський склад вітає президент країни та міністр оборони.

Формально українська армія була заснована в 1991 році — після розпаду Радянського Союзу. Протягом двох десятиліть велося постійне реформування армії країни, оскільки Збройні Сили України завжди прагнули до інтеграції в європейське демократичне співтовариство та військово-політичний блок НАТО.

На жаль, на протязі всіх років незалежності в Україні Збройні Сили фінансувалися та розвивалися по залишковому принципу, а поправді кажучи, руйнувалися та розкрадалися. Таким чином, бездарним керівництвом держави ігнорувався споконвічний принцип "Хочеш жити в мирі — готуйся до війни".

На початку 90-х років керівництво країни зі злочинною безвідповідальністю обміняло третє в світі ядерне озброєння на фейкові гарантії безпеки від перших світових держав, котрі, на жаль, не варті того паперу, на якому вони були написані. За двадцять з лишком років одна з найбільших армій світу перетворилася на небоєздатну структуру, потрібну тільки для красивого марширування на військових парадах перед першими особами країни один раз на рік.

На момент розпаду Радянського Союзу в Україні базувалося одне з найбільших військових угрупувань в Європі та світі, воно поступалося лише американській, китайській та російській армії. Маючи унікальний військово-промисловий комплекс (ВПК), який спроможний переозброїти військо сучасними видами озброєння, керівництво держави не тільки не оновило матеріально-технічний склад, а й розпродало за кордон та розікрало те, що було створено за часів СРСР.

Всі реформи в армії України були спрямовані на скорочення чисельності частин та обрізання бюджету. Особливо згубним для війська була діяльність президента Віктора Януковича. Саме за його часів до керівництва збройними силами були допущені агенти Росії — міністри Дмитро Саламатін та Павло Лєбєдєв (2012-2014).

Внаслідок такого "управління", на початок Україно-москальської війни 2014 року, в Україні, в боєготовності перебували аж 6000 військовослужбовців при загальній чисельності 40 000. При чому на початку 90-х років загальна чисельність ЗСУ сягала приблизно 800 000 осіб. У суспільстві була знецінена соціальна роль воїна-захисника. Внаслідок цього був ганебно зданий Крим, а українські вояки масово переходили на бік окупанта зі зброєю лише за обіцянки хорошої зарплатні вже на новій Батьківщині.

Анексія Криму Росією та початок повномасштабних військових дій на сході України змусили військово-політичне керівництво держави кардинально переглянути своє відношення до власного війська. За неповний рік від початку збройного протистояння з російськими найманцями українське військо фактично відновилася з попелу та на рівних протистоїть добре озброєним наймитам та регулярним військам Росії.

Внаслідок двох мобілізацій населення була суттєво збільшена чисельність армії. ВПК України здійснює відновлення законсервованої військової техніки часів СРСР та будує нові зразки озброєння на потреби ВСУ, національної гвардії та добровольчих загонів.

Величезну роль в підтримці українських воїнів відіграють волонтери, які забезпечують військо всім необхідним, починаючи від одягу та закінчуючи зразками новітньої зброї. Але, незважаючи на всі зусилля держави та суспільства, неможливо за рік відновити те, що знищувалося два десятиліття, тому, для створення справді сучасного війська Україні потрібно докласти ще дуже багато зусиль, ресурсів та часу.

Але самі головні позитивні зміни відбуваються в психології українських воїнів. Патріотизм, самовідданість, мужність, стійкість, сміливість, безкомпромісність по відношенню до ворога, бажання битися та стояти до кінця за кожен клаптик землі — це ті якості, які за період війни прийшли на зміну боягузству, дезертирству, колабораціонізму та бажанню наживи. Українські воїни шаленими темпами відроджують славні традиції княжих дружин Русі, Запоріжських козаків, які на протязі тисячоліть нарощували бойову славу України. Саме тому сьогодні український воїн-захисник є найбільшим предметом гордості в українському суспільстві.

У цей день всі громадяни країни висловлюють свою повагу українським солдатам та офіцерам, які на сході України в важких нелюдських умовах боронять мирне життя українців від російської орди. Також згадуються українські воїни-миротворці, які у складі багатьох місій ООН стоять на сторожі миру і порядку в зарубіжних країнах та своєю доблесною службою за кордоном створюють мужній образ українського солдата і сміливо виконують бойові завдання в гарячих точках по всьому світу.

Традиційно святкування розпочинається церемонією покладання квітів до могили невідомого солдата, божественною літургією за загиблими героями. Потім Президент та перші особи держави виголошують урочисті промови з привітаннями військовослужбовців. У військових частинах по всій країні проводяться урочисті збори та нагородження військових.

В цей день ми також приєднуємося до привітань наших славних воїнів та бажаємо їм швидкого повернення до своїх родин з перемогою, а також міцного здоров’я, надійних тилів та кохання. Вітаємо зі святом!