Знайомство з Дмитром Сорокою, а згодом з усіма учасниками гурту, стало ще одним відкриттям. Виявляється, поруч з нами живе так багато талановитих молодих людей, а ми про це, на жаль, не завжди знаємо!

Отже, Дмитро Сорока, бас-гітарист і вокаліст гурту, дуже цікавий співрозмовник. Зі школи має багато захоплень, яким залишився вірним і зараз. Завжди багато читав. Особливо йому подобається фантастика (Джон Толкін, Рей Бредбері, Гаррі Гаррісон, Роджер Желязни, але найбільше — Стівен Кінг. Десь з 16-річного віку Діма й сам почав писати ессе, вірші.


Музичні уподобання, ще як був підлітком, формували композитор і музикант 17 століття Антоніо Вівальді, а також відомі колективи 20-го століття "Машина времени", "Озеро сліз" "Пінк Флойд", "Воскресение". Вони й підштовхнули до рішення неодмінно навчитися грати на гітарі, а першим вчителем стала мама — Наталія Григорівна.

Юнак має дві вищі освіти: економічно-юридичну та юридичну, працює економістом з договірної роботи на Кременчуцькому вагонобудівному заводі. Але продовжує розвивати та удосконалювати талант до художнього слова. Ще в студентських газетах почав друкувати свої вірші та фантастичні оповідання російською, українською, англійською мовами. До речі, англійську знає досконало, і не тільки завдяки своїй наполегливості та хорошим вчителям в школі, вишах, а й англомовним пісням. Три роки тому вийшла з друку роман-утопія "Ядерный год" (про світ напередодні ядерної війни і її наслідки), минулого року завершив готичну казку "Спокійне сонце Ольги", де тісно переплелися містика і реальність. Зараз працює над ессе "Доки достигнуть яблука". Причому останнім часом пише лише українською мовою.

Сміливі музичні проекти хлопців — це спільна творчість, коли двічі-тричі на тиждень збираються на репетиції, а тексти до пісень складає переважно Дмитро. Інколи концепція майбутньої пісні виникає спонтанно, наприклад, по дорозі додому після репетиції, як це не раз бувало у Дмитра і його товариша Михайла, з яким разом росли.

Отже, Михайло Бутенко, ритм соло-гітарист гурту, звукорежисер Світловодського міського Палацу культури. У нього напружена і відповідальна робота. Від нього залежить якість музики, непомітні для глядачів, але важливі для професіонала нюанси в подачі звуків під час концертів, які в нашому місті відбуваються досить часто.


Михайло — профі: закінчив Олександрійське училище культури, отримав диплом керівника аматорських колективів і організатора культурно-дозвілєвої діяльності. У нього серйозне ставлення до чарівного світу музики, він, можна сказати, в ньому живе. Йому подобається класика (твори Йоганна Баха, Вольфгана Моцарта, Ніколло Паганіні), блюз, джаз, важкі стилі рок-музики, якщо це професійна, злагоджена гра. І абсолютно не хвилює шансон, попса, бо вважає, що музика, слова не повинні бути бездушними. Акцентує на цьому особливу увагу й учасників гурту "Темні небеса". З ним повністю погоджуються всі хлопці. І, звичайно, керівник гурту Андрій.

Отже, Андрій Вінніченко, майже Бог ударних інструментів, тобто барабанщик. Він закінчив Світловодську школу №10 і водночас музичну школу, де старанно грав на ударних інструментах. Цей інструмент і зараз залишається улюбленим. Закоханий в музику юнак вирішив, що його життя в ній має і продовжуватися, тому поїхав в Олександрійське училище культури, яке успішно закінчив декілька років тому і повернувся до рідного міста дипломованим керівником ансамблів естрадно-духових інструментів.


Андрію найбільше подобається світова музична класика, яку йому хотілося донести до інших, тому не дивно, що невдовзі в міському Палаці культури створив естрадно-духовий ансамбль "Ретро". Високу виконавську майстерність його учасників та репертуар глядачі належно оцініли, а найбільші поціновувачі на концертах скандують "браво!". Його ансамбль співпрацює з іншими творчими колективами, солістами Палацу культури. Товариський, комунікабельний Андрій легко знаходить спільну мову з учасниками гурту "Темні небеса", і трохи старшими від нього, і молодшими. А наймолодший учасник ансамблю — Сергій.

Отже, ритм соло-гітарист Сергій Нагуляк. Нещодавно хлопець закінчив Світловодський політехнічний коледж, зараз студент-першокурсник одного з Харківських університетів, майбутній спеціаліст з радіоелектроніки. Хоча, чому майбутній? Вже зараз Сергій активно застосовує свої знання: виготовляє різні пристрої, так звані педалі ефектів, що урізноманітнюють звукову палітру звучання інструментів.



Сергій — гітарист-самоучка. Його музичні смаки формували класична і сучасна музика, дуже подобається грати в гурті "Темні небеса". Через репетиції та виступи йому доводиться часто приїжджати додому з Харкова, але заради улюбленого хобі можна всі труднощі стерпіти.

Дмитро і Сергій не професійні митці, як, скажімо, Михайло і Андрій, але в цієї чудової четвірки багато спільних уподобань, і одна на всіх велика любов до музики, з якою разом ростуть і мужніюють.

У 2011 році гурт "Темні небеса" під егідою міського Палацу культури сформувався в повноцінний проект. Якщо раніше пісні були дещо пафосними, то зараз стали більш "приземленими", в хорошому розумінні цього слова. Хлопці піднімають як суспільно-важливі теми, так і споконвічні. Не обмежуються якимись рамками, стилями. В різних творах, а в їхньому репертуарі понад 30 ними ж написаних пісень, використовують різні музичні прийоми. Центральне місце займає сюїта "На вісі часу", монолітний твір, що складається з п’яти частин.

Зараз у хлопців розпочалася і продовжується нова фаза становлення. У світлі політичних подій, що сколихнули і згуртували українців, готують україномовний альбом-містерію "Метелик рине до сонця". Це дванадцять пісень, як дванадцять місяців, як чотири пори року — зима, весна, осінь, літо і через призму цього природнього циклу, становлення і роль особистості в суспільстві.

Їхньому гурту інколи вже тісно вдома, де їх встигли полюбити і добре знають. У Світловодську виступають практично на всіх загальноміських заходах, в рок-клубі "Вудсток". У 2012-2013 роках хлопці їздили з концертами в Кременчук, Запоріжжя. Люди підходили, дякували, отже, сподобалося. Влітку наступного року планують підкорити західний напрямок — Тернопіль, Львів, щоб і там знали про їхнє існування, щоб відчути, чи подобається їхня творчість, для якої шукають натхнення скрізь, де бувають. А поки що їхнім найбільшим натхненником залишається легендарний британський рок-гурт "Пінк Флойд", що прославився своєю космічною музикою, філософськими текстами, акустичними експериментами. Навіть назву гурту "Темные небеса" Дмитро Сорока запропонував, щоб перегукувалася з відомим твором Pink Floyd "Зворотній бік місяця" та однойменним американським серіалом.

17 листопада — День студента. До цього веселого, оптимістичного свята старанно гутується гурт "Темні небеса". Їм є про що сказати і словом, і музикою юнакам та дівчатам, бо й самі молоді, заповзяті, патріотично налаштовані, з впевненим поглядом у майбутнє України.