Батьківщину можна наблизити, шануючи її мову, традиції⁠

Для великої родини Новосартових найважливіша людина на землі – Михайло Шагірманович: батько трьох синів і доньки, дідусь чотирьох онуків і трьох внучок, двох правнуків. Тут, у Світловодську – він найстарший представник роду, бо вже пішла у Вічність його дружина. Він має почесне право починати трапезу, першим проголошувати тости. До нього – особлива любов та повага. Вірменам взагалі притаманне трепетне ставлення до родини. Світлана – дружина-українка найменшого сина В’ячеслава (вони виховують трьох доньок – Аліну, Юлю і Катю) підкреслює, що чоловіки-вірмени поважають своїх дружин і жінок взагалі. А дружини, звичайно, чоловіків. Адже чоловік – годувальник, він має забезпечувати родину всім необхідним. На весілля обов’язково дарує майбутній дружині золоті прикраси – символ не лише краси та витонченості, особливої уваги до коханої, але й заможності й стабільності. Батьки дуже люблять і всіляко підтримують дітей, а сини та доньки в старості турбуються про своїх батьків. Ось такі важливі людські цінності. Стосунки, побудовані на злагоді та взаєморозумінні, довірі та повазі один до одного варті того, щоб їх взяли за основу молоді родини. Світлана також відмітила: "У нашій вірмено-українській родині ми взаємно поважаємо національні традиції, мову, розмовляємо і вірменською, і російсько, і українською".
Старший син Юрій Михайлович Новосартов 23 роки працював на заводі твердих сплавів. Коли в Україні сталася біда – вибух на Чорнобильській АЕС – без зайвих вагань поїхав на ліквідацію аварії. Для Юрія Україна така ж Батьківщина, як Вірменія та Азербайджан. Коли дивиться футбольний матч між вірменами та українцями, жартує: «Мої з нашими грають». Разом з дружиною з вірмено-російської родини Нелею Шамілівною виховав двох синів. Старший син одружений, живе в Москві, менший – у Світловодську. Неля Шамілівна працювала у районному і міському фінвідділах. З дня заснування ОДПІ працює тут, у відділі погашення податкового боргу. Жінка вважає, що їхній родині у Світловодську щастило і щастить на хороших людей. Коли приїхали, їм допомагали Любов Тьорло, Зінаїда Величко, Прасковія Волощук (теща Марії Михайлівни Волощук – Новосартової). Вдячна й тим, з ким доводилося працювати: Анатолію Зайцю, Миколі Верескуну.


Григорій Ашотович та Світлана Арташесівна покинули гостинний і багатонаціональний Баку у 1992 р. Не буду аналізувати подробиці тих подій. Скажу лише, що у Світловодськ приїхали, бо тут жив молодший брат Григорія Ашотовича. Тут невдовзі познайомилися з Новосартовими, які стали для них не просто земляками, майже родичами. І тепер вони, мов одна сім’я.
Подружжя Далакян – вчителі математики – працювали у багатьох школах міста. Зараз Григорій Ашотович викладає у СЗОШ №2, Світлана Арташесівна – в СЗОШ №10, і настільки вивчила мову, що їй більше подобається викладати українською. Світлана ще в дитинстві знала пісню "Рідна мати моя", бо вчителем музики був українець. І то, мабуть, був натяк на те, що таки доведеться жити в Україні, з пісенною культурої якої познайомилася ще тоді. Вчителі, друзі нерідко пропонують їх заспівувати українські пісні, бо зараз знає їх чимало. А ще чудово пече. Смачні пиріжки з листкового тіста, торти, пахлаву тощо.
Григорій Ашотович також людина всебічно обдарована. Він з 15 років самостійно опанував гру на фортепіано, любить співати, а головне – чудовий вчитель математики. Філософськи розмірковує: "Поганої нації бути не може, просто в кожній нації є і хороші, і погані люди". У Далакянів двоє синів: живуть у Москві та у Світловодську, шестеро внуків. А старша в родині – мати Григорія Ашотовича – 86-річна Кнара Мофесівна.

На свято, чи просто, щоб поспілкуватися, збирається майже вся родина Новосартових, подружжя Далакянів. І моя зустріч з цими привітними, гостинними людьми відбулася у родинного колі. За щедрим столом розмовляли про все. Порівнювали як звучить одне й те ж саме слово вірменською й азербайджанською мовами. Згадали, що незабаром Паска – на вірменській мові "Затик", а вірмени-християни належать до Григоріанської віри, Паску також відзначатимуть 27 квітня. Григорій Ашотович розповів, що його бабуся за декілька тижнів до Паски брала широку тарілку, ставила в середину банку, а навкруги сіяла пшеницю. Потім місце банки займала духмяна Паска, а навколо неї смарагдовим глянцем виблискували молоді пагони пшениці – було гарно і урочисто.
Вже й сутінки зазирнули у віконце. а Новосартови та Далакяни все проголошували тости, пронизані життєвою мудрістю. Особливий мастак на тости Григорій Ашотович.
...Час було прощатися. Юрій Михайлович Новосартов запропонував: «Якщо не бачили фільм «Наречена з Півночі», де грає моолодий Армен Джагарханян, то подивіться. І простягнув мені диск. Охоче подивилася цю ліричну стрічку, зняту понад 50 років тому. І ще раз переконалася, що свої чудові традиції вірменський народ не втрачає, де б і в якій країні не жили його сини та доньки.

Вікторія АРХИПОВА.