Велика Скельова Світловодського району своїм ландшафтом нагадує Швейцарію в мініатюрі, і знаменита ще й тим, що тут живе чимало довгожителів. Але всім дала фору, і не лише своїм односельцям, Фросина Маркіянівна Коваленко: 21 вересня їй виповнилося 100 років!

До бабці Фросі поспішали гості з подарунками, яскравими букетами осінніх квітів, солодощами і короваєм. Іменинницю вітали директор Світловодського територіального центру Дарія Дмитрівна Ільїна і завідуюча відділом соціальної допомоги вдома Надія Володимирівна Мірошниченко, сільський голова Сергій Оникійович Могильний, родичі, сусіди.

А скільки гарних слів сказали, бо таки є що казати! Фросина Маркіянівна, уродженка Великої Скельової, все життя працювала в колгоспі: доглядала телят, була кухаркою. Мала неабиякий хист до куховарства, варила так смачно, що її завжди запрошували на відповідальні події в житті односельців — весілля, хрестини, проводи в армію тощо.
Ось тільки особисте життя Фросини Маркіянівни вщент скалічила війна. У 19 років вийшла заміж за свого судженого і на рік старшого за неї Сергія Амбросійовича Коваленка. У них народилися діти. Та щасливе, на любові побудоване життя родини, тривало недовго. У 1943, не так й далеко від рідних місць, у Сніжково, загинув чоловік. Невдовзі син Микола підірвався на снаряді, донька Ніна, переховуючись від німців у холодній ямі, простудилася і померла. Здавалося б, як жити далі? Та горе не зламало молоду жінку. Тішилася теплом і щастям родини брата — Матвія Маркіяновича Понежи. Його внучка Галина Миколаївна Нікітенко говорить, що "по цій родинній лінії бабця Фрося має племінників, внуків, правнуків, праправнуків, велику рідню вже в п’ятому коліні".

Фросину Маркіянівну кликали заміж, та була однолюбом, не пішла. Лише один раз, голодного 1947 року, поїхала на Донбас, працювала на шахті, але невдовзі повернулася до рідного села, де на кладовищі знайшли вічний спочинок найдорожчий її серцю чоловік і незагойна рана та журба — їхні діти.

Попри долю свою згорьовану, не втратила жінка любові до людей, до життя. Має світлу пам’ять, любить жартувати. Ховаючи смішинки в очах, директора територіального центру Дарію Дмитрівну Ільїну називає "мамою", сільського голову Сергія Оникійовича Могильного - "батьком", а соціального працівника Людмилу Миколаївну Фесенко — "нянею".

За святковим столом односельці не скупилися на компліменти, бо таки гарною жінкою була Фросина Маркіянівна — кароока, чорноброва (і зараз ще не зовсім втратили блиск карі очі, не вилиняли чорні брови), до того ж охайна, працьовита. Ювілярка з відповіддю не забарилася:

І, вже не стримуючи посмішку, запросила присутніх, аби не забули прийти на 200-сотий її ювілей. Гості охоче підтримали жарт, пообіцяли прийти, але спершу на 105-ий та 110-ий день народження.

Оптимізм, щира вдача, любов до людей, працьовитість (має чимало нагород за працю), то, мабуть, головні "рецепти" довголіття Фросини Маркіянівни Коваленко, яку не зламали тернисті дороги життя. І, звичайно, подовжують її роки увага працівників Світловодського територіального центру, сільської ради, родичів, які постійно провідують стареньку, розпитують про життя-буття, цікавляться, що потрібно, підтримують, як можуть. За що Фросина Маркіянівна всім щиро вдячна.