Ярослав Любецький: "Запобігти, врятувати, допомогти — нелегкі будні служби порятунку"
Напередодні професійного свята — Дня рятівника, 16 вересня начальник Світловодського міськрайвідділу Управління державної служби надзвичайних ситуацій України у Кіровоградській області, підполковник Ярослав Любецький запросив представників місцевих засобів масової інформації до свого кабінету і розповів про нелегкі будні служби порятунку.
^ Реклама ^Подаємо повний текст промови керівника.
Служба порятунку має девіз: "Запобігти. Врятувати. Допомогти." Саме він відображає нелегкі будні рятувальників. Попередження та ліквідація пожеж, різного роду аварій та катастроф, знешкодження боєприпасів, рятування людей на воді, під час ДТП та з-під завалів — ось далеко неповний перелік завдань оперативно-рятувальної служби — 101.
Звичайно, якщо говорити сухою мовою цифр, то статистика така: з початку року виникло 107 надзвичайних подій з них — 54 — пожежі, 6 випадків необережного поводження на воді, 46 — іншого характеру, 1 — випадок обмороження. Загиблих — 6.
Проте, як на мене, особливо перед святом хочеться згадувати найприємніші події із нашого життя, як це не дивно звучить, але і у наших важких трудових буднях є досить приємні моменти. Це врятовані нами життя. У кожного рятувальника є свій список врятованих людей. У когось він вираховується одиницями, а у когось десятками. Звичайно їх імена вже потроху забуваються, але обличчя, сльози на очах, міцні обійми, вдячність людей згадуються і дотепер. Ми розуміємо, аби не наша оперативність, вміння діяти в екстремальних ситуаціях, життя багатьох людей могло обірватися.
Дуже шкода, що незважаючи на всю необхідність нашої служи (адже куди не кинь, ми до всього причетні: будь-то газ, вода чи побут — в тій чи іншій мірі без нашої служби не обійтися. З поміж наших основних, написаних кров’ю функцій, ми рятуємо тварин, обігріваємо взимку обездолених, ми постійно в русі) чомусь держава не дуже звертає на нас увагу. Як це не страшно звучить, але ми повністю кинуті напризволяще: кошти на комунальні послуги, на бойовий одяг, пальне для бойових автомобілів та, врешті-решт, і запчастини до них ми шукаємо самі.
Втім, не дивлячись на все це, ми намагаємося не лише триматися на плаву, а якось і прикрашатися: за останній рік нами було зроблено ремонтні роботи для покращення роботи бійців служби. Від себе можу з упевненістю додати, що по цьому напрямку ми є одними з кращих в області. Цього б не було, якби не працьовитість наших співробітників, адже все це ми робили своїми руками.
Але то все наболіле… Ми стоїмо на порозі свого професійного свята і саме з цієї нагоди я вітаю всіх тих, хто обрав одну із найскладніших професій — рятувальника і шлях боротьби з найнебезпечнішими стихіями.
Інколи ціною власного життя ви, не вагаючись, готові кинутися у вогонь, щоб прийти на допомогу людям, рятуючи і їхні життя, і їхнє майно. Це свято сильних і відважних людей. За готовність у будь-яку хвилину прийти на допомогу, героїзм і відвагу ви здобули повагу і шану людей.
Тисячі успішно ліквідованих пожеж і врятованих із вогню людей — це, мабуть, найкраще підтвердження особливої важливості та благородності нашої професії.
Особливої уваги заслуговують пенсіонери, саме ви, вірніше з вашої доброї руки, напутнього слова ми є зараз такими.
Бажаю усім, хто присвятив своє життя професії вогнеборця, життєвої енергії, незборимої волі й стійкості духу, витримки і мужності у справі служіння державі та народу України.
Нехай злагода та достаток завжди панують у ваших оселях, а ваша праця сторицею повертається вам здоров’ям, щастям та добром.
Служба порятунку має девіз: "Запобігти. Врятувати. Допомогти." Саме він відображає нелегкі будні рятувальників. Попередження та ліквідація пожеж, різного роду аварій та катастроф, знешкодження боєприпасів, рятування людей на воді, під час ДТП та з-під завалів — ось далеко неповний перелік завдань оперативно-рятувальної служби — 101.
Звичайно, якщо говорити сухою мовою цифр, то статистика така: з початку року виникло 107 надзвичайних подій з них — 54 — пожежі, 6 випадків необережного поводження на воді, 46 — іншого характеру, 1 — випадок обмороження. Загиблих — 6.
Проте, як на мене, особливо перед святом хочеться згадувати найприємніші події із нашого життя, як це не дивно звучить, але і у наших важких трудових буднях є досить приємні моменти. Це врятовані нами життя. У кожного рятувальника є свій список врятованих людей. У когось він вираховується одиницями, а у когось десятками. Звичайно їх імена вже потроху забуваються, але обличчя, сльози на очах, міцні обійми, вдячність людей згадуються і дотепер. Ми розуміємо, аби не наша оперативність, вміння діяти в екстремальних ситуаціях, життя багатьох людей могло обірватися.
Дуже шкода, що незважаючи на всю необхідність нашої служи (адже куди не кинь, ми до всього причетні: будь-то газ, вода чи побут — в тій чи іншій мірі без нашої служби не обійтися. З поміж наших основних, написаних кров’ю функцій, ми рятуємо тварин, обігріваємо взимку обездолених, ми постійно в русі) чомусь держава не дуже звертає на нас увагу. Як це не страшно звучить, але ми повністю кинуті напризволяще: кошти на комунальні послуги, на бойовий одяг, пальне для бойових автомобілів та, врешті-решт, і запчастини до них ми шукаємо самі.
Втім, не дивлячись на все це, ми намагаємося не лише триматися на плаву, а якось і прикрашатися: за останній рік нами було зроблено ремонтні роботи для покращення роботи бійців служби. Від себе можу з упевненістю додати, що по цьому напрямку ми є одними з кращих в області. Цього б не було, якби не працьовитість наших співробітників, адже все це ми робили своїми руками.
Але то все наболіле… Ми стоїмо на порозі свого професійного свята і саме з цієї нагоди я вітаю всіх тих, хто обрав одну із найскладніших професій — рятувальника і шлях боротьби з найнебезпечнішими стихіями.
Інколи ціною власного життя ви, не вагаючись, готові кинутися у вогонь, щоб прийти на допомогу людям, рятуючи і їхні життя, і їхнє майно. Це свято сильних і відважних людей. За готовність у будь-яку хвилину прийти на допомогу, героїзм і відвагу ви здобули повагу і шану людей.
Тисячі успішно ліквідованих пожеж і врятованих із вогню людей — це, мабуть, найкраще підтвердження особливої важливості та благородності нашої професії.
Особливої уваги заслуговують пенсіонери, саме ви, вірніше з вашої доброї руки, напутнього слова ми є зараз такими.
Бажаю усім, хто присвятив своє життя професії вогнеборця, життєвої енергії, незборимої волі й стійкості духу, витримки і мужності у справі служіння державі та народу України.
Нехай злагода та достаток завжди панують у ваших оселях, а ваша праця сторицею повертається вам здоров’ям, щастям та добром.
Тетяна Дроздова
Фото: Богдан Дроздов
