Світловодські артисти — воїнам-землякам
На 23-ю річницю Незалежності України самодіяльні артисти Світловодська зробили подарунок нашим землякам, які нині захищають нашу державу від агресії на Сході України. Вони побували в Кіровоградському госпіталі, учбовому підрозділі десантників поблизу Миколаєва та у одеських прикордонників. Причому поїхали не у відрядження, а за власний кошт.
^ Реклама ^Про цю поїздку розповідає керівник ансамблю "Сударушка", Заслужений працівник культури України Надія Татарнікова:
— 23 серпня колективи вокального ансамблю Світловодського районного будинку культури "Сударушка" та Народний ансамбль танцю "Вогник" міського Палацу культури (керівник Олена Макогон) вирушили в поїздку, щоб привітати наших земляків, поранених під час знаходження в зоні АТО. Вранці приїхали в Кіровоградський госпіталь, де лікуються як поранені наші земляки, так і ветерани Великої Вітчизняної війни. Ми передали госпіталю продукти харчування та речі особистого вжитку і гігієни, зібрані мешканцями міста та району. Особливо припали до душі пораненим та ветеранам подарунки від дітей: саморобні ляльки-мотанки та трикутники фронтових листів з подяками і віршами нашим захисникам.
А потім ми дали невеликий шефський концерт. В репертуарі були українські народні та сучасні патріотичні пісні.
Судячи з оплесків, якими глядачі нагородили наших самодіяльних артистів, їм сподобався і наш концерт, і проявлена до них увага від земляків.
Потім з Кіровограда ми вирушили в напрямку міста Миколаїв. Тут прямо в полі розгорнуто наметове містечко, де закінчують навчання воїни-десантники, щоб замінити воюючих в зоні АТО.
Командування частини з вдячністю прийняло від нас продукти, миючі засоби, білизну та інші речі, все це було дуже доречним.
Солдати після тренувань та стрільб виглядали такими змореними, що мені навіть показалось, що їм не до наших пісень і танців, може було б краще дати їм лишню годинку просто поспати. Але коли в "концертну залу", якою стала галявина біля палаток, прийшли всі – то сумніви розвіялись.
А як все змінилося після перших наших привітань від земляків та першої ж пісні! Як змінилися наші мужчини, як засяяли їхні очі! Разом з нами вони співали всі наші і народні, і патріотичні пісні! Я не думаю, що ми ще коли-небудь почуємо такі оплески!
А потім ми всі… плакали. Це сталося після нашої пісні "Зеленеє жито, зелене". На "сцену" вийшов солдат, Коля Воронін, і сказав наступне:
З нами не було баяніста, тому Коля співав без музичного супроводу. Але як співав! Співав настільки задушевно і проникливо, що плакали не тільки ми, але і мужні наші десантники. І зараз як згадаю його спів, то не можу втриматися від сліз.
Закінчили ми свій виступ національним Гімном України. Співали разом із глядачами, приклавши руки до сердець.
Я і до цього часу відчуваю той патріотичний настрій, який запанував серед наших захисників після концерту. Перед нами стояли справжні патріоти! Ми були просто вражені їхніми вигуками:
Ось тут я і відчула, як нашим воїнам потрібна саме така підтримка. Адже, як виявилося, до нас тут жодного разу ніхто перед ними не виступав, хоч майже поруч знаходиться таке велике місто, де напевно є своя філармонія.
Потім ми довго прощалися, сфотографувалися "на згадку" і… проплакали всю ніч до самої Одеси, не в силах стримати емоції.
А наступного дня зранку, скупавшись з дороги в Чорному морі, почали готуватися до нового концерту. Хотілося б, звичайно, перш за все виступити перед підшефними Світловодського району, екіпажем прикордонного катера "Григорій Куропятников". Але вони були в морі, готувалися до військового параду. Тому ми проїхали в санаторій прикордонників "Аркадія", де проходять реабілітацію поранені в зоні АТО, в тому числі і наші земляки. Керівництво прийняло нас дуже добре і концерт ми дали повноцінний, майже кожен номер виконували "на біс". Як і на попередніх концертах артисти і слухачі отримали колосальне задоволення. А ми ще й бажання частіше виступати перед такими молодими людьми, які носять почесне звання "Захисник Вітчизни".
На сцені в Аркадії
Користуючись нагодою, хочу подякувати всім небайдужим Світловодцям, які надали воїнам гуманітарну допомогу. В їх числі Леву Брагінському (ЛДЦ "Ескулап"), Петру Космачу (ТЦ "Всесвіт"), григорівському підприємцю Айкараму Тартикяну, Юрію Скічку (ТОВ "Гермес-Трейдинг"), Сергію Єременку ("Аква-Україна"), Ларисі Ляшенко (Палац культури), яка нас здорово виручила, надавши апаратуру та звукорежисера.
А також хочу відмітити, що ця поїздка могла і не відбутися, якби не спонсорська допомога на придбання пального від колишнього Народного Депутата від Світловодщини Віктора Бойка, за що йому велика подяка.
На знімках: ансамблі "Сударушка" та "Вогник";
фото "на згадку" із земляками-десантниками.
Розповідь записав Сергій Тишко
Фото і відео Галини Колотигіної
— 23 серпня колективи вокального ансамблю Світловодського районного будинку культури "Сударушка" та Народний ансамбль танцю "Вогник" міського Палацу культури (керівник Олена Макогон) вирушили в поїздку, щоб привітати наших земляків, поранених під час знаходження в зоні АТО. Вранці приїхали в Кіровоградський госпіталь, де лікуються як поранені наші земляки, так і ветерани Великої Вітчизняної війни. Ми передали госпіталю продукти харчування та речі особистого вжитку і гігієни, зібрані мешканцями міста та району. Особливо припали до душі пораненим та ветеранам подарунки від дітей: саморобні ляльки-мотанки та трикутники фронтових листів з подяками і віршами нашим захисникам.
А потім ми дали невеликий шефський концерт. В репертуарі були українські народні та сучасні патріотичні пісні.
Судячи з оплесків, якими глядачі нагородили наших самодіяльних артистів, їм сподобався і наш концерт, і проявлена до них увага від земляків.
Потім з Кіровограда ми вирушили в напрямку міста Миколаїв. Тут прямо в полі розгорнуто наметове містечко, де закінчують навчання воїни-десантники, щоб замінити воюючих в зоні АТО.
Командування частини з вдячністю прийняло від нас продукти, миючі засоби, білизну та інші речі, все це було дуже доречним.
Солдати після тренувань та стрільб виглядали такими змореними, що мені навіть показалось, що їм не до наших пісень і танців, може було б краще дати їм лишню годинку просто поспати. Але коли в "концертну залу", якою стала галявина біля палаток, прийшли всі – то сумніви розвіялись.
А як все змінилося після перших наших привітань від земляків та першої ж пісні! Як змінилися наші мужчини, як засяяли їхні очі! Разом з нами вони співали всі наші і народні, і патріотичні пісні! Я не думаю, що ми ще коли-небудь почуємо такі оплески!
А потім ми всі… плакали. Це сталося після нашої пісні "Зеленеє жито, зелене". На "сцену" вийшов солдат, Коля Воронін, і сказав наступне:
"Мої друзі, ось вони тут стоять, зовсім недавно були свідками, як наші побратими під час бою падали в таке зелене жито від куль сепаратистів. То можна, я для них заспіваю нашу, українську, "Йшли корови із діброви"?
З нами не було баяніста, тому Коля співав без музичного супроводу. Але як співав! Співав настільки задушевно і проникливо, що плакали не тільки ми, але і мужні наші десантники. І зараз як згадаю його спів, то не можу втриматися від сліз.
Закінчили ми свій виступ національним Гімном України. Співали разом із глядачами, приклавши руки до сердець.
Я і до цього часу відчуваю той патріотичний настрій, який запанував серед наших захисників після концерту. Перед нами стояли справжні патріоти! Ми були просто вражені їхніми вигуками:
"Комбат, досить нам тут прохолоджуватись, веди нас на ворога негайно"!
Ось тут я і відчула, як нашим воїнам потрібна саме така підтримка. Адже, як виявилося, до нас тут жодного разу ніхто перед ними не виступав, хоч майже поруч знаходиться таке велике місто, де напевно є своя філармонія.
Потім ми довго прощалися, сфотографувалися "на згадку" і… проплакали всю ніч до самої Одеси, не в силах стримати емоції.
А наступного дня зранку, скупавшись з дороги в Чорному морі, почали готуватися до нового концерту. Хотілося б, звичайно, перш за все виступити перед підшефними Світловодського району, екіпажем прикордонного катера "Григорій Куропятников". Але вони були в морі, готувалися до військового параду. Тому ми проїхали в санаторій прикордонників "Аркадія", де проходять реабілітацію поранені в зоні АТО, в тому числі і наші земляки. Керівництво прийняло нас дуже добре і концерт ми дали повноцінний, майже кожен номер виконували "на біс". Як і на попередніх концертах артисти і слухачі отримали колосальне задоволення. А ми ще й бажання частіше виступати перед такими молодими людьми, які носять почесне звання "Захисник Вітчизни".
На сцені в Аркадії
Користуючись нагодою, хочу подякувати всім небайдужим Світловодцям, які надали воїнам гуманітарну допомогу. В їх числі Леву Брагінському (ЛДЦ "Ескулап"), Петру Космачу (ТЦ "Всесвіт"), григорівському підприємцю Айкараму Тартикяну, Юрію Скічку (ТОВ "Гермес-Трейдинг"), Сергію Єременку ("Аква-Україна"), Ларисі Ляшенко (Палац культури), яка нас здорово виручила, надавши апаратуру та звукорежисера.
А також хочу відмітити, що ця поїздка могла і не відбутися, якби не спонсорська допомога на придбання пального від колишнього Народного Депутата від Світловодщини Віктора Бойка, за що йому велика подяка.
На знімках: ансамблі "Сударушка" та "Вогник";
фото "на згадку" із земляками-десантниками.
Розповідь записав Сергій Тишко
Фото і відео Галини Колотигіної
