І хоча зустріч планувалося завершити за годину, вона тривала майже дві. Цікавою та повчальною була перша частина — розповідь Боголєпа про Сергія Радонезького, про святість, якої сьогодні бракує кожному з нас, та про наслідки її відсутності; не менш цікавою була й друга частина — запитання світловодців та відповіді єпископа на них.

Боголєп нагадав, що Сергій Радонезький — святий, що жив 700 років тому, унікальна особистість, тому пам’ять про нього збереглася до цього часу і ще житиме не одне століття. Сергій Радонезький був дуже віруючою людиною, вів аскетичний спосіб життя, до нього за благословенням зверталися навіть князі. І хоча храми, які він та його послідовники споруджували, давно знищив час, хоча цей святий не залишив жодної книги чи якихось повчальних настанов - його пам’ятають і донині. І справа тут — у його святості.


Питання і пропозиції від світловодів (друга частина зустрічі) були найрізноманітніші: комусь бракує таких же зустрічей, але з дітьми; комусь хочеться, аби про всі релігійні свята розповідалося у засобах масової інформації; хтось хоче завчасно знати розклад богослужінь у міських приходах. Не оминула увагою громадськість і унікальну подію, яка має статися днями, — обрання Патріарха Української Православної Церкви, і письмово звернулася до єпископа з проханням вибрати проукраїнського претендента, адже єпископ буде брати участь у цьому заході. Обговорювалося й непросте питання співіснування Української Православної Церкви Московського та Київського патріархату.

Зрештою, всі охочі поставили свої запитання і отримали відповіді на них: хтось з ними погодився, хтось — ні, але, без сумніву, громада і надалі потребує таких зустрічей, діалогів та обміну думками.