Хто ж він, Павло Костянтинович Логінов? Народився 87 років тому в Чкаловській (Оренбуржський) області. У 1945 році з відзнакою закінчив Чкаловський технікум залізничного транспорту. Міг би без іспитів стати студентом інституту в Москві чи Ленінграді, але відмовився, бо хотів пошвидше стати надійною опорою матері. На роботу поїхав далеко, у нові краї, зі сходу на захід. Механік за фахом, він водночас мав додаткові зобов’язання: відповідав за відбудову Стрийського вагонно-ремонтного заводу (тоді Дрогобицької, а зараз Львівської області), зокрема, за виготовлення і монтаж металоконструкцій перекриття цехів.

Влітку 1949 року П.К.Логінова призначили головним механіком Мостопоїзду, і тут він також одночасно керував виготовленням і монтажем металоконструкцій перекриття паравозовагонного ремонтного заводу. Навесні 1956 року разом з родиною — дружиню з Полтавщини Ніною Петрівною і двома синами Павло Логінов приїхав на будівництво Кременчуцької ГЕС. Глава родини працював головним механіком в Управлінні житлового будівництва, в КременчукГЕСбуді, в Дніпровському комбінаті будіндустрії (зараз — ТДВ "ОДЕБП").

Найяскравішами сторінками своєї біографії П.К.Логінов вважає роботу на ЗЧМ в 1963 -1990 роках. В цей період без відриву від виробництва закінчив Київський політехнічний інститут, на "відмінно" захистив дипломну роботу, багато корисного зробив для заводу чистих металів, бо завжди був генератором ідей і рацпропозицій. На цьому підприємстві став лауреатом премії Ради Міністрів СРСР. Вирішив, що його обов’язок — написати книгу до 50-річчя ЗЧМ, і написав.

У його квартирі одна з кімнат відведена для книг, які впорядкував за своїм, особливим принципом, розділивши на сім головних розділів і розташувавши в алфавітному порядку на власноруч сконструйованих книжкових полицях. Втім — книги скрізь, на різноманітні теми, що свідчить про багатогранність інтересів їхнього господаря. Як написав Павло Костянтинович в автобіографічній книзі "Зигзаги долі", його з дитинства цікавили великі загадки природи: зародження життя на землі, космогонія і т.д. Причому перечитав всі з власної бібліотеки, чимало — в міських. У 2002 році майже 1500 книг подарув колишній бібліотеці Палацу культури; чимало — школі-інтернату №1, крім того баян, ковзани тощо для слабозорих дітей; підготував список літератури, нерідко унікальних видань, щоб подарувати бібліотеці об’єднання.

Він любить працювати творчо, впроваджуючи передові методи, з повною віддачею сил, не рахуючись з часом. Мабуть тому, навіть на пенсії, планує кожний свій день. 11 вересня цьому інтелігентному чоловікові виповниться 88 років. Батько двох синів, чотирьох внуків, п’ятьох правнуків, він ще сповнений сил і енергії, ось тільки слух підводить. Цілком серйозно говорить, що повинен жити не менше ста років, до повноліття правнучки Каті, яка народилася з ним в один день (11 вересня їй буде шість років).

Тож, як бачите, П.К. Логінов з юних років був керівником, будівельником і будівничим водночас. Скрізь трудився чесно і самовіддано, з повагою і любов’ю ставився до людей. Тож з Днем будівельника Вас, шановний Павле Костянтиновичу. Ви зуміли і на виробництві, і у власному житті вибудувати чітку систему цінностей, якій слідуєте все життя, і це — найголовніше.