Стихійна торгівля — за і проти
Стихійна торгівля поблизу торговельної дільниці комунального підприємства "ККП" (навпроти будинку по вулиці Леніна, 106) вже нікого не дивує і стала звичним явищем для світловодців. Зазвичай на цьому місці продають всілякі овочі, фрукти, різноманітну городину, молочні продукти і навіть ковбасні вироби та м’ясо. Першого серпня ми побували на стихійному ринку та поцікавилися у містян, що вони думають з приводу торгівлі обабіч тротуару.
^ Реклама ^Зранку на стихійному ринку — жвава торгівля, ми побачили більше сотні людей, які пропонують той чи інший товар. Приміром, домашні помідори можна придбати за ціною від трьох до п’яти гривень, гарбузи коштують 2,50 грн., поруч жіночка пропонує нам ковбасні вироби від 20 до 40 гривень за кілограм. Прямо з землі торгують і молочними продуктами, так літр молока у пластиковій пляшці коштує 6 гривень, сметана та сир від 15 гривень за півкіло. Звісно, ціни дещо дешевші ніж у магазинах, але ж і якість продуктів, що стоять на вулиці у таку спеку, сумнівна. А що думають самі покупці з цього приводу, це ми й вирішили з’ясувати, до речі, до розмови долучилися й продавці.
Пенсіонерка Ліда:
Алла Андріївна:
Марина:
Підійшли ми й до чоловіка, який проходив між торговцями з собачкою. Іван з порозумінням ставиться до торгівлі на вулиці, мовляв держава до цього змушує, але у цьому місці чоловік не скупляється, бо сам підприємець і має все необхідне. Коментар наступної нашої респондентки звівся до одного слова — "бардак!"
Побачивши, що ми спілкуємося з перехожими до нас підійшла й жіночка, яка торгувала з машини овочами та фруктами і висловила свою думку:
Вже на виході з "ринку" ми поспілкувалися з привітною літньою жіночкою. Вона виявилася не тутешньою, а мешканкою Львова:
Пенсіонерка Ліда:
"З одного боку, мабуть погано що люди торгують на вулиці, з іншого — добре, що можна вийти і відразу купити все необхідне. Я тут постійно купую продукти. Певно, людям діватися нікуди, ось і змушені торгувати тут, а якби їм запропонували інше хороше місце, вони б тут не сиділи".
Алла Андріївна:
"Дуже добре, що нам дозволили торгувати тут у затінку, а не пектися на сонці, за це спасибі велике. Я нічого не чула, що на цьому місці заборонено торгувати. Особисто я торгую продуктами, які виростила сама на городі — помідорами, огірками,перцем та іншими овочами".
Марина:
"Мабуть це не дуже добре, але нехай люди торгують, їм же потрібно якось заробляти гроші. Особисто мені вони не заважають".
Підійшли ми й до чоловіка, який проходив між торговцями з собачкою. Іван з порозумінням ставиться до торгівлі на вулиці, мовляв держава до цього змушує, але у цьому місці чоловік не скупляється, бо сам підприємець і має все необхідне. Коментар наступної нашої респондентки звівся до одного слова — "бардак!"
Побачивши, що ми спілкуємося з перехожими до нас підійшла й жіночка, яка торгувала з машини овочами та фруктами і висловила свою думку:
"Ми щодня сплачуємо по 23 гривні за 1 м кв., а ось нещодавно до мене прийшов дільничний і склав акт про те, що я торгую у забороненому місці. То що ж це виходить — гроші з нас беруть справно, а водночас акти про порушення складають! Приміром, я привезла 8 тонн кавунів для мешканців міста, але тут не дозволяють стояти, в іншому місці також не можна, ринка фактично немає, то де ж нам торгувати?"
Вже на виході з "ринку" ми поспілкувалися з привітною літньою жіночкою. Вона виявилася не тутешньою, а мешканкою Львова:
"Я щороку влітку приїжджаю до Світловодська, і скільки себе пам’ятаю, тут люди торгували завжди. Періодично торговців розганяють, але вони знову повертаються на це місце. І ніхто не може нічого зробити і, мабуть, вже й не зробить, адже така специфіка міста. Звісно мені це не подобається, але я також купую тут домашні продукти, бо куди ж діватися. Що стосується Львова, таких стихійних ринків у нас не було ніколи".
