Таріел Губеладзе в Україну потрапив випадково. У 1984 –1986 р.р. юнак з Кутаїсі служив у Києві. А після строкової служби вступив до Київського університету Т.Шевченка на географічний факультет. І, можливо, поїхав би після навчання додому, але запала в душу українська дівчина Наталя, тож на першому курсі Таріел запропонував їй руку та серце. Та й її полонив красень-грузин, до того ж великий мастак до танців, бо Таріел закінчив хореографічний технікум ім.Су-хішвілі та Рамішвілі. А оскільки Наталя зі Світловодська, то молоде подружжя після навчання приїхало в місто світла та води.

Учителі географії СЗОШ №7 Таріел Омарович і Наталя Миколаївна Губеладзе користуються повагою у колег і учнів. Працюють самовіддано, люблять свій предмет, учнів. Їхня старша донька Марина – третьокурсниця Київського національного університету, також майбутній географ, тим більше, що з дитинства знала, де знаходиться географічний факультет. Шестикласниця Дар’я, молодша донька, мріє стати архітектором-дизайнером.

Таріел Омарович свою рідну грузинську мову не забуває: дивиться фільми, слухає музику, читає книги. Майже щороку їздить в Грузію, де живе його рідний брат та вся велика родина. Має багато друзів-грузинів у Києві. У Світловодську також знає кілька земляків, з якими можна поговорити рідною мовою.

Дружина Т.Губеладзе Наталя Миколаївна трохи розмовляє грузинською мовою. Принаймні з мамою Таріела, коли вона телефонує з Кутаїсі, спілкується грузинською. Доньки Маринка і Дар’я розуміють мову. А вдома родина спілкується і українською, і російською мовами. В школі Т.Губеладзе викладає географію також російською та українською. Минулого року Таріел Омарович їздив у Грузію. З гордістю розповідає, що Тбілісі, Кутаїсі стали кращими. Життя поступово налагоджується, немає хабарництва. З президентом Грузії М.Саакашвілі (він був на курс старшим) Таріел вчився в університеті, тому знали один одного. Таріел відгукується про М.Саакашвілі, як про дуже розумну людину.

...Ірина Кінчадзе разом зі своєю десятирічною донькою Валерією брала участь у проекті «Хвилина слави», тому ця тендітна жінка з великими смарагдовими очима, танці у її виконанні, запам’яталися багатьом світловодцям.

Ірина народилася в Світловодську (її мама з Микільська, а батько з Грузії). Батьки познайомилися в Руставі, де за комсомольською путівкою будували металургійний завод. Ірина Кінчадзе жила в Грузії 25 років. Тут закінчила школу, а на літні канікули завжди приїздила в Микільськ, потім – факультет російської мови та літератури Тбіліського педагогічного інституту ім.Пушкіна. Розуміє грузинську літературну мову, однак зараз спілкується нею рідко, бо другий чоловік Віктор Кабілецький родом зі Світловодська, в родині спілкуються переважно російською та українською мовами. Батько доньки Валерії – грузин, і Лера, учениця СЗОШ №2, пишається тим, що вона грузинка, хоча чудово знає і любить українську мову, та й народилася в Україні, в Кіровограді.
Таріел Омарович Губеладзе та Ірина Отарівна Кінчадзе зустрілися і познайомилися в редакції. У них відразу знайшлося багато спільних тем для розмови. Почали згадувати, що як і Україна, Грузія умовно ділиться на декілька регіонів. Якщо у нас є Волинь, Галичина, Поділля, то у них на батьківщині – Картлі та Кахети на півночі, Імерети – в центральній частині, Гурія – на сході, Аджарія – на півдні, Самігрело – на заході. Багато додаткової інформації з’явилося для газетної публікації, коли розпочалася цікава розмова про національні страви. Таріел Омарович часто готує вдома грузинські національні страви. З ранньої весни вирощує декілька видів городини, без якої неможливо приготувати справжню грузинську їжу. Старша донька Марина також дуже любить грузинську кухню, вміє і любить готувати. Ірина Кінчадзе щомісяця обов’язково радує родину грузинськими стравами. Із зелені дуже любить базилік, обов’язково додає його в тольму (голубці з молодого виноградного листя).

Світловодці також можуть спробувати приготувати національні грузинські страви (читайте на 8-ій сторінці «СВ»), рецепти яких розповіли гості редакції.
І, звичайно, в розмові час від часу виникала думка про те, що непогано було б створити в Світловодську грузинське товариство. Хай невелике. Щоб можна було інколи зустрічатися, не забувати мову та традиції. Що ж, ідея хороша. Грузини, які живуть у Світловодську і хотіли б частіше спілкуватися зі своїми земляками, можуть зателефонувати в редакцію на номер 24345.

Вікторія АРХИПОВА,
Богдан ДРОЗДОВ (фото).



Гамарджоба – здравствуйте – вітаються зі своїм земляками, а тепер світловодцями, Ірина Кінчадзе та Таріел Губеладзе.

Ось як готує Ірина Кінчадзе САЦІВІ (страву з курки – катамі). У воді, що тільки покриває м’ясо, з цілою цибулиною, майже до готовності відварити курку або курячі грудки, краще полтавські. Під кінець воду підсолити. А тим часом перекрутити через м’ясорубку 400 г (2 склянки) волоських горіхів – какалі, або ліщини – тхілі. Віджати горіхи руками разом із сухими спеціями (хмелі-сунелі, кіндза, червоний перець, гвоздика), хто любить – додати 2 зубчики передавленого часнику, і перемішати з теплим бульйоном. У бульйон із спеціями покласти порізане на порції м’ясо, і чекати доки вистигне.
РИБА – ТЕВЗІ (рецепт Таріела Губеладзе). 1 кг філе риби (форель, судак) порізати невеликими порціями, залити 0,5 л білого сухого вина і варити на слабкому вогні 20 хв. разом з 1 цибулиною. Коли закипить, рибу і цибулю вийняти, а в бульйон додати подрібнений часник, хмелі-сунелі, 200 г волоських змелених горіхів і потушкувати ще 5-10 хв. Рибу покласти в глибоке блюдо і залити не дуже гарячою юшкою, можна додати дрібно порізані петрушку, кінзу.[b]