Не могли ми не поцікавитись і думкою самого Костянтина Владиславовича про те, що ж спонукало його на такий шляхетний вчинок. Роки зо три тому, каже він, його батько лікувався у стінах цієї палати.
"Тоді мене глибоко вразив зовнішній її вигляд — обшарпані стіни та долівка, вікна в щілинах. Через що, а все це взимку було, температура в палаті не перевищувала восьми градусів… Не кращий вигляд мали і двері. І все це разюче контрастувало із медперсоналом відділення — турботливим та чуйним. Тож, подумав я тоді, за першої ліпшої нагоди внесу свою посильну лепту", — говорить наш співрозмовник…
І хоча вже два роки, як його батько відійшов у Вічність, за тодішню обітницю самому собі він пам’ятав завжди.
"І коли з’явилась така можливість і фінансова, у тому числі, наша організація, за погодження з адміністрацією ЦРЛ, організувала встановлення у палаті нових вхідних дверей, метало-пластикових вікон, заміну опалювальних радіаторів та кахельної плитки на долівці, також були пофарбовані стіни і побілена стеля", — зазначає Костянтин Владиславович.
"Ми ж, медперсонал терапевтичного відділення, переконані, що після такого ремонту нашим пацієнтам буде тут затишно і комфортно, що, безумовно, позитивно впливатиме на їхнє одужання", — висловила впевненість Людмила Михайлівна.
Відремонтована палата
А в другій — вже нові вікна
