Через невеличку подію, про яку я хочу розповісти, згадалися крилаті слова Юліуса Фучика: "Бійся байдужих! Саме за їх мовчазної згоди відбувається все зло на землі!" і не менш цікаву фразу Е.Берка: "Єдине, що потрібно для тріумфу зла — це те, щоб добрі люди нічого не робили".

Йшли ми з жінками стежкою через парк, щоб помилуватись зеленню та ковтнути чистого повітря. Перед нами посеред стежки відкритий люк, через 2 метри від якого лежала кришка. Заглянули ми в той глибокий люк, аж там штук з двадцять товстенних кабелів з наклеєними "бірочками".

Спробували підняти ту кришку — вона не підйомна. Не залишати ж так, бо якась людина в темряві наскочить і не тільки ноги зламає. Та і вирізати кабелі, можливо, хтось захоче. А може це диверсія, місто без зв’язку може залишитись?

Викликали міліцію. Чекати довелося з годину. Звичайно, це не їхня робота люки закривати. Два бравих офіцери тягали ту кляту кришку, але вона піддалась лише наполовину. Звернулись до служби порятунку, особисто до керівника Ярослава Любецького. Звичайно, це і не їхня робота закривати чужі люки. Але мужні чоловіки не відмовились, закрили як слід.

Запитую: чому може існувати службова недбалість, яка могла створити людям багато проблем?

Я щиро вдячна працівникам міліції і працівникам служби порятунку, які зробили "не свою" роботу.



Надія Мальцева,
громадська діячка