Як символ єдності українців, вшановували Тараса Шевченка у Світловодську
На мітинг вшанування пам’яті Тараса Григоровича Шевченка у день 200-річчя від дня його народження — 9 березня о 12:00 зібралося чимало людей. Організатором цього заходу була міська влада.
Урочисто відкрили захід Павло Маліцький та Анна Горбань. Вступне слово про українця, рівних якому наша земля не мала і невідомо чи матиме, було присвячене його життю і творчості.
Павло Маліцький та Анна Горбань
Поклали квіти до погруддя поета і послухали міського голову Юрія Котенка:
Юрій Котенко
Далі до мікрофону вийшов Юрій Наталушко ("Свобода") зі збіркою поезій Тараса Шевченка. Він сказав:
Юрій Наталушко
Пролунали оплески. Прочитав кілька рядків з "Єретика":
Кругом неправда і неволя,
Народ замучений мовчить.
І на апостольськім престолі
Чернець годований сидить.
Людською кровію шинкує
І Рай у найми оддає!
І підсумував:
Ведучі закликали дорожити Шевченком, любити Україну, як любив її поет. Це головне наше завдання і головний шевченківський заповіт.
Мітинг закрили. Заспівали Гімн України. Але всі учасники заходу залишилися на своїх місцях. Залунала народна пісня на слова Тараса Шевченка "Реве та стогне Дніпр широкий" у виконанні вокального ансамблю "Сударушка".
"Сударушка"
Далі слово взяла Таісія Гончаренко — голова міського осередку партії "Батьківщина", яка закликала небайдужих до сьогоднішній подій у державі жінок міста і району, взяти участь у марші проти війни і за єдину Україну. Жіночій оргкомітет вирішив провести його 10 березня о 15:00. Збір біля Обеліску Слави.
Таісія Гончаренко
До мікрофону вийшов Микола Стрижак — перший віце-президент Асоціації фермерів України з Києва. Він, зокрема сказав:
Микола Стрижак
Хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблих героїв Майдану.
А закінчувався захід супер-позитивною піснею у виконанні Надії Татарникової "Україна — це ми". І останні її рядки звучали найкращим закликом до єднання.
Надія Татарникова
Дивний спів солов’я
В білих квітах сади
Чорне море, Донбас, полонина
Ми єдина сім’я,
Сестри ми і брати,
Ми з тобою і є ця країна!
Україна — це я!
Україна — це ти!
Україна — це ми,
Україна.
Павло Маліцький та Анна Горбань
Поклали квіти до погруддя поета і послухали міського голову Юрія Котенка:
Юрій Котенко
"Шановне зібрання! Сьогодні ми зібралися на цьому світлому місті, щоби вшанувати пам’ять непересічної особистості, величної постаті та символу єдності українців — Тараса Григоровича Шевченка.
Роль Тараса Шевченка в історії української держави та самоідентифікації нашого народу і залишається надзвичайно важливою, адже йому випало стати уособленням всього народу, з усією його величчю та трагізмом, талантом та недолею.
Шевченку судилося пройти шлях від кріпака до академіка, відчути піднесення схвальних овацій та скуштувати гіркий смак солдатської муштри.
Тарас Шевченко заповідав нам, українцям, єднатись в ім’я світлого майбутнього української держави, заради прийдешніх поколінь!
Наразі, по всій Україні і, навіть, у всьому світі звучать слова в пам’ять про Великого Кобзаря і, водночас, застереження про те, що нам нічого ділити, адже ми — один народ, і в нас одна держава!
І не перестаючи захоплюватись невичерпним колодязем творчості, прагнень та любові поета до рідної неньки України, ми повинні жити за прикладом Шевченка, який вчить нас, як підніматися з колін, яка довга і зовсім не проста дорога до свободи, але цією дорогою варто йти і в цьому наша правда, і в цьому наша сила!"
Роль Тараса Шевченка в історії української держави та самоідентифікації нашого народу і залишається надзвичайно важливою, адже йому випало стати уособленням всього народу, з усією його величчю та трагізмом, талантом та недолею.
Шевченку судилося пройти шлях від кріпака до академіка, відчути піднесення схвальних овацій та скуштувати гіркий смак солдатської муштри.
Тарас Шевченко заповідав нам, українцям, єднатись в ім’я світлого майбутнього української держави, заради прийдешніх поколінь!
Наразі, по всій Україні і, навіть, у всьому світі звучать слова в пам’ять про Великого Кобзаря і, водночас, застереження про те, що нам нічого ділити, адже ми — один народ, і в нас одна держава!
І не перестаючи захоплюватись невичерпним колодязем творчості, прагнень та любові поета до рідної неньки України, ми повинні жити за прикладом Шевченка, який вчить нас, як підніматися з колін, яка довга і зовсім не проста дорога до свободи, але цією дорогою варто йти і в цьому наша правда, і в цьому наша сила!"
Далі до мікрофону вийшов Юрій Наталушко ("Свобода") зі збіркою поезій Тараса Шевченка. Він сказав:
Юрій Наталушко
"Шевченка треба читати. Це перше. Друге. Гімн України треба співати. Я звертаюся до влади: Гімн України треба співати. Я ще раз повторюю: Гімн України треба співати".
Пролунали оплески. Прочитав кілька рядків з "Єретика":
Кругом неправда і неволя,
Народ замучений мовчить.
І на апостольськім престолі
Чернець годований сидить.
Людською кровію шинкує
І Рай у найми оддає!
І підсумував:
"Поки ми не змінимо владу — нічого не буде. Шевченко вказував нам цю дорогу. У нас 40 днів Небесної сотні, свято не парадне, обмежене. Почитайте Шевченка дома сьогодні. Слава Україні! Героям слава!"
Ведучі закликали дорожити Шевченком, любити Україну, як любив її поет. Це головне наше завдання і головний шевченківський заповіт.
Мітинг закрили. Заспівали Гімн України. Але всі учасники заходу залишилися на своїх місцях. Залунала народна пісня на слова Тараса Шевченка "Реве та стогне Дніпр широкий" у виконанні вокального ансамблю "Сударушка".
"Сударушка"
Далі слово взяла Таісія Гончаренко — голова міського осередку партії "Батьківщина", яка закликала небайдужих до сьогоднішній подій у державі жінок міста і району, взяти участь у марші проти війни і за єдину Україну. Жіночій оргкомітет вирішив провести його 10 березня о 15:00. Збір біля Обеліску Слави.
Таісія Гончаренко
До мікрофону вийшов Микола Стрижак — перший віце-президент Асоціації фермерів України з Києва. Він, зокрема сказав:
"Ми завжди говорили , що Тарас Шевченко — наш поет. Але мені довелося поїздити по світу і я бачив, що для інших народів Шевченко не просто поет. Більше ніж у 300 містах світу стоять пам’ятники Шевченку, на них написано — бард. А бард — це революційний поет.
До 1937 року в кожному українському домі була ікона і портрет Шевченка, у кожної родини був "Кобзар". А після 1937року все змінилося. Той, хто мав портрет Шевченка вважався націоналістом...
Але всі думи, які сіяв Тарас Григорович — проросли. Майдан переміг! Сьогодні я хотів би хвилиною мовчання пом’янути нашу Небесну сотню."
До 1937 року в кожному українському домі була ікона і портрет Шевченка, у кожної родини був "Кобзар". А після 1937року все змінилося. Той, хто мав портрет Шевченка вважався націоналістом...
Але всі думи, які сіяв Тарас Григорович — проросли. Майдан переміг! Сьогодні я хотів би хвилиною мовчання пом’янути нашу Небесну сотню."
Микола Стрижак
Хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблих героїв Майдану.
А закінчувався захід супер-позитивною піснею у виконанні Надії Татарникової "Україна — це ми". І останні її рядки звучали найкращим закликом до єднання.
Надія Татарникова
Дивний спів солов’я
В білих квітах сади
Чорне море, Донбас, полонина
Ми єдина сім’я,
Сестри ми і брати,
Ми з тобою і є ця країна!
Україна — це я!
Україна — це ти!
Україна — це ми,
Україна.
Тетяна Дроздова
Фото: Богдан Дроздов
