Розмова про віру та сучасність — перша спроба допомогти молоді у формуванні світогляду
Віталій Коваленко
"Віра та сучасність" — це тема круглого столу, який провів у Центральній міській бібліотеці протоієрей Віталій Коваленко з учнями та вчителями міських шкіл 5 листопада 2013 року.
"Головна мета заходу — показати беззаперечну важливість віри у повсякденному житті, як явища морального і духовного через правдиві історії з життя суспільства, а також дати розуміння важливості і необхідності питання віри в історичному, культурологічному та національно-державному аспектах", — пояснив священнослужитель учасникам круглого столу.
І продовжив безсмертними рядками Шекспіра у перекладі М.Вронченка:"Быть иль не быть — таков вопрос; что лучше,
Что благородней для души: сносить ли
Удары стрел враждующей фортуны,
Или восстать против моря бедствий
И их окончить"
Что благородней для души: сносить ли
Удары стрел враждующей фортуны,
Или восстать против моря бедствий
И их окончить"
Тож бути свободі без обмежень чи бути свободі у розумінні, що будь-який вибір зводиться до двох ключових критеріїв: добре и зле начало через фактор причинно-наслідкового зв’язку?
Щоб розкрити цю глобальну тему, Віталій Коваленко надавав слово школярам. Богдан Шикер (ЗШ№5) впевнено виступив з доповіддю "Церква і держава: розвиток відносин в історичному аспекті".
Богдан Шикер
Творчо підійшли до розкриття непростого питання: "Релігія і незалежність держави: чи вище народні вподобання, аніж релігійні погляди, і чи потрібно пристосовувати основи віри під індивідуальність народної думки?" Яна Давидова — учениця 10-Б класу ЗШ№7 та її вчитель історії Галина Анатоліївна Пархоменко.
Галина Анатоліївна Пархоменко та Яна Давидова
Яна за допомогою вчителя провела дослідження, поставивши кілька запитань своїм респондентам. Гадаю, воно варто вашої уваги.
Яке місце займає віра у Вашому житті?
a) пріоритетне;
b) достатнє;
c) незначне;
d) сучасній людині віра не потрібна.
Було опитано 91 людину (100%). Відповідь обрали:
а) 25 чоловік (28%);
b) 44 чоловіка (48%);
с) 14 чоловік (15%);
d) 8 чоловік (9%).
Чи повинна базуватися національна ідеологія Української держави на традиційній вірі?
а) віра — основа будь-якої національної ідеології;
в) віра є необхідною складовою національної ідеології;
с) національна ідея не повинна бути прив’язаною до традиційної віри народу.
а) 19 чоловік (21%);
b) 47 чоловік (51%);
с) 25 чоловік (28%).
Як би Ви особисто продовжили речення?
"Віра — це шлях … "
Проглядаючи відповіді опитаних людей, я зробила висновок, що 91% людей вважають, що віра — це шлях до покращення, до самопізнання та до зміни людства.
"Віра — це шлях до спасіння".
"Віра — це шлях до кращого життя в майбутньому".
"Віра — це шлях до життя у вічному щасті".
"Віра — це шлях до Бога".
Але відповіді 8% людей мене просто шокували:
"Віра — це непотрібна втрата часу".
"Віра — це обман".
"Віра — це частина системи".
"Віра — це даремний шлях до самовдосконалення".
"Віра — це опіум для народу".
"Віра — це шлях до поганого життя".
А ось висновки Яни Давидової:
Яна Давидова
"Можливо, ці люди, колись почувши твердження, які вони написали, зберегли їх у своєму розумові і почали будувати своє життя, насамперед духовне, на неправильному розумінні віри. Змінити їх може тільки Бог, бо тільки Він може дати віру.
Я щаслива, що у мене є правильний компас життя. У важких життєвих ситуаціях і на роздоріжжі віра в Бога веде мене і допомагає зробити правильний вибір, не дає мені впадати у відчай, робити погані вчинки, які зіпсували би моє життя. Я відчуваю поруч з собою мудрого Наставника, який навчає мене".
Я щаслива, що у мене є правильний компас життя. У важких життєвих ситуаціях і на роздоріжжі віра в Бога веде мене і допомагає зробити правильний вибір, не дає мені впадати у відчай, робити погані вчинки, які зіпсували би моє життя. Я відчуваю поруч з собою мудрого Наставника, який навчає мене".
Підбиваючи підсумок сказаному ученицею, вчитель Галина Пархоменко зачитала вірш, який краще за будь-які слова довів, що перед нами розумна і високодуховна людина.
Галина Пархоменко
"Те радісне чуття, та невловима сила —
Повз мене Бог пройшов,
Чомусь, не зупинила…
Злякалася, мабуть, відвертих запитань,
Прозорих чесних слів,
Великих сподівань.
Закрилася давно міцна подвійна брама,
І так чимало сил забрала життя драма.
"Воздасться за гріхи", — у це давно не вірю,
Ти маску начепи — скоріш досягнеш цілі.
Та заспана душа неначе щось згадала:
"Іди! Біжи! Лети!" — в середині волала.
"Я потім поясню і все аргументую,
Ти тільки поспішай — затримки не прощу я".
…Та стануло чуття і зникла Божа сила.
Давно Господь пішов… Чомусь, не зупинила.
Повз мене Бог пройшов,
Чомусь, не зупинила…
Злякалася, мабуть, відвертих запитань,
Прозорих чесних слів,
Великих сподівань.
Закрилася давно міцна подвійна брама,
І так чимало сил забрала життя драма.
"Воздасться за гріхи", — у це давно не вірю,
Ти маску начепи — скоріш досягнеш цілі.
Та заспана душа неначе щось згадала:
"Іди! Біжи! Лети!" — в середині волала.
"Я потім поясню і все аргументую,
Ти тільки поспішай — затримки не прощу я".
…Та стануло чуття і зникла Божа сила.
Давно Господь пішов… Чомусь, не зупинила.
"Культура і релігія: чи є ці поняття тотожними; чи впливає культура на релігійну свідомість, чи, навпаки — релігія на культуру?" Цю тему намагалася розкрити Анастасія Колосовська — учениця 10 класу НВК №4.
Доповіді на тему "Якщо релігія є частиною культури і впливає на неї, то чи можна вважати якісним розвитком культури сучасне явище різноманітності релігійних поглядів?" підготували Вікторія Демчик і Наталія Пхіденко (ЗШ№8),Валерія Зінецька, Анна Пилипенко та Даша Барановська(ЗШ№3).
А Маргарита Лістунова сміливо виступила з доповіддю: "Культура і релігія: це система історично застарілих поглядів, необхідних для вивчення, як частини розвитку народу, які необхідно постійно змінювати і вдосконалювати? Чи це система, яка зобов’язана бути частиною свідомості кожного, хто вважає себе частиною цього народу? Можливо, потрібно не змінювати і вдосконалювати, а продовжувати творити на цих принципах, щоб не втратити свою національну виключність і не стати частиною масовості?". Маргарита чистою українською повідомила присутнім, що вона навчається у російському класі, тому і доповідь підготувала російською.
Теми, які намагалися розкривати учні, надто складні, щоб протягом короткого часу усвідомити хоча б їх основи. Через годину обговорень, аудиторія втомилася слухати. Це відчувалося. Але чудові відео-слайди на пісні-притчі відомої православної співачки Світлани Копилової, які звучали протягом усього засідання круглого столу, завдяки працівникам бібліотеки, включали у присутніх друге дихання.
Цікаві, а іноді, навіть, несподівані коментарі протоієрея Віталія Коваленка допомагали не дуже підготовленій до таких розмов аудиторії продовжувати слухати далі і, врешті-решт, РОЗУМІТИ про що мова.
Підбиваючи підсумок заходу, Віталій Коваленко сказав:
"Виникло тепле почуття єдності у бажанні нести у сучасний світ промінчик добра і світла Істини, радість від розуміння, що кожен з нас може багато чого змінити на краще, керуючись основами Віри і християнської любові. Навіть сама розмова про необхідність духовної просвіти — це вже початок спільної роботи, яка дає надію, що наше завтра буде кращим. Тому, що ми змінилися і стали ближче до розуміння життя і відповідальності за кожне прийняте рішення. Бо цьому теж навчає віра".
"Круглих столів" та інших засідань у моєму житті було дуже багато. Деякі я організовувала сама в рамках того чи іншого проекту. Але ніколи мені не доводилося брати участь у такому ДУХОВНОМУ заході. Можливо, не все вдалося і більшість доповідачів — дітей комплексували перед слухачами — вчителями, священниками (до речі, на заході були присутні також ієрей Артур Холоденко і Антон Холоденко), журналістами. Але це ж було вперше! Наступного разу ті, кого по-справжньому зацікавила тема, будуть сміливіше викладати СВОЇ думки, а не тільки ті, що переписані з першоджерела. Тож важливість таких розмов молоді зі священнослужителем для мене є беззаперечною.
Артур Холоденко і Антон Холоденко
Олена Єрунова (газета "Світловодсь вечірній")
Протоієрей Віталій Коваленко дуже задоволений тим, що так багато людей підтримали цей духовно-просвітницький захід і взяли у ньому участь. Адже розмова про необхідність духовної просвіти — це лише початок співпраці церкви, культури і освіти. Окрему подяку він висловлює Геннадію Френкелю і Надії Клокар.
Тетяна Дроздова
Фото: Богдан Дроздов
