Страшно, мабуть, людині, коли для неї немає Бога і вічного життя. А з іншого боку потрібно бути значно розумнішим за ті великі уми світового масштабу, що прихилили свої серця у поклоні до Бога та Святого Письма. Хоча, "ніхто не відчужує буття Божого, окрім тих, кому це вигідно" (Френсіс Бекон). "Я багато вивчав і тому вірую, як проста людина; якби я став ще більш вченим, то моя віра стала б такою ж глибокою і полум’яною, як віра простої жінки" (Луі Пастер). І те, "що не всі вірують, не зменшує значення віри. Потрібно дивитися на тих, хто щиро (не лицемірно) вірує, і на те, що їм дається через віру" (свт.Феофан Затворник). А "самою шкідливою є віра, що після цього життя не буде іншого" (Данте) і той, "хто не вірить в майбутнє життя, мертвий і для цього" (Гьоте).

Просто, самим найтяжчим для багатьох із нас є те, що "Ісус Христос дає важку для виконання вимогу, що вище всіх інших вимог, Він просить людського серця" (Наполеон Бонапарт), що сповнене любов’ю до Бога і до ближнього свого, причому ця любов істина, коли не потребує умов. І "два питання — про існування Бога і про сутність душі — повинні вважатися самими головними" (Декарт), адже знайшовши відповіді на них, ми знайдемо себе і своє істинне призначення через земне визначення.

Що робити, коли втрачаєш сім`ю? Що робити, коли втрачаєш здоров’я? Що робити, коли нічого не можеш змінити і ніхто не може допомогти, а у сьогоденні, навіть, не хоче, якщо і може? Де взяти силу залишити свої залежності? Як навчитися вірити, надіятися, терпіти, прощати і, саме головне, любити? Коли питаєш у себе — серце мовчить, бо біль виснаженого гріхом тіла згашає голос його. Питаєш у ближніх — всі відповіді різні або майже схожі, бо немає єдиного центру тяжіння, який би всіх згуртував і дав силу жити далі із чистим серцем і вірою у завтрашній день.

Віра об’єднує і вселяє любов нелицемірну; дає впевненість один в одному, бо живемо за одним законом Істини; робить нас кращими один для одного і для спільного майбутнього в союзі миру і добра; робить дітей наших кращими за нас, а наше майбутнє в них спокійним. Через віру є сила змінюватися і бажання творити добро, жити заради іншого. Ви скажете: і віруючі розлучаються і творять беззаконня! Ні, бо, де віра істина, там і діла відповідають їй, а де формальність, там своя горда воля стає володаркою життя замість Бога і Закону Його.

Тож, знайдемо у собі сили примиритися один з одним і разом сказати Богу:



Протоієрей Віталій Коваленко