Четвер, 28 березня 2024
Релігія

Життя людське не припиниться тут на землі…

Щоденно ми чуємо про смерть і народження, про скорботу і щастя людські. І кожного разу, проводячи в останню путь наших померлих близьких і знайомих, задаємося питанням: невже зі смертю ми втрачаємо все — кого любили, на що так надіялися, чим дорожили і чому присвячували своє життя? І саме, мабуть, головне питання: що залишимо після себе, яку память, який слід на землі нагадає про нас?
Майже всі релігії стародавнього світу говорили про життя після смерті. А за словами самого Христа, даними через Святе Євангеліє, життя людське не припиниться тут на землі земне життя лише перша сходинка.


Земне життя є лише підготовкою до… ні не смерті — зустрічі з Творцем і з праведним Судом Його.

Саме тому, для справжнього християнина не існує низького страху перед смертю, бо життя для нас Христос, а смерть придбання Христа (Філ.1, 21-23). Адже, коли явилася благодать і любов Спасителя нашого, Бога, Він спас нас банею відродження та оновлення Святим Духом, щоб, оправдавшись Його благодаттю, ми по упованню стали наслідниками вічного життя (Тіт.3, 4-7). Не бачило того око, не чуло вухо, і не приходило те на серце людині, що приготував Бог люблячим Його (1 Кор.2, 9).

Тож, для чого і яка мета нашого життя? Чи живемо — для Господа живемо, чи помираємо — для Господа помираємо, і тому, живемо чи помираємо, завжди Господні (Рим.14, 8). І немає нічого кращого для людини, аніж творити добро в житті своєму (Еккл.3,12), адже кровожерні та підступні не доживуть і до половини днів своїх (Пс.54, 24), нечестивому не буде добра, і, подібно тіні, недовго втримається той, хто не благоговіє перед Богом (Еккл.8,13). Необхідно пильнувати за собою, щоб серця наші не обтяжувалися об’їданням і пияцтвом і тільки турботами життєвими (Лк.21,34), віддалятися від плотських бажань, що постають на душу, і проводити доброчинне життя (1 Пет.2, 11-12), необхідно слідувати Закону Божому, щоб бути живим і, щоб все добре було (Повт.Зак.5, 33; Пс.102, 2-4), бо душа більше їжі, а тіло — одягу. Шукайте Царства Божого, і все приложиться вам (Лук.12, 22-23, 30-31), бо всяка плоть, як трава, і всяка слава людська, як цвіт на траві; засохла трава, і цвіт її опав (1 Пет.1,24).

Який слід залишимо по собі? Мандрівники ми перед Тобою і пришельці, як і всі отці наші (1 Пар.29,15), тож, навчи нас, Господи, так злічувати дні наші, щоб нам придбати серце мудре (Пс.89, 12) і поступати обережно, не як нерозумні, але як мудрі, цінуючи час, бо дні лукаві (Єфес.5, 15-16) і, що таке наше життя? Пар, що являється на малий час і потім щезає (Як.4,14) і лиш один крок між нами і смертю (1 Цар.20,3). Чиє серце б’ється у такт з цими словами, душа не мислить інакше, а тіло не противиться їм — до тих пір, доки буде жити, він матиме більшу славу, аніж тисячі; а коли почине, збільшить її (Сір.39,14), насіння таких буде до віку, і слава їхня не знищиться (Сір.44,12), таких поминають і, дивлячись на кончину їхню, слідують вірі їхній (Євр.13,7), бо християнин живе не для себе — він присвячує своє життя всім і кожному.

Вже сьогодні ми обираємо свою вічність…

Протоієрей Віталій Коваленко

Інформація
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до цієї публікації.

Партнери:


Top