Від Ла-Маншу до Дніпра
Невгамовний популяризатор туристичних принад Світловодщини, член молодіжної ради при голові Кіровоградської облдержадміністрації Микола Середенко 2 жовтня, повертаючись із облцентру, де його нагородили Подякою департаменту культури, туризму та культурної спадщини при тій же ОДА, "прихопив" із собою до Світловодська… французів.І все для того, щоб і їх познайомити із нашим містом та районом.
Власне кажучи, пояснила нам керівниця делегації Олена Козел, возити французьких старшокласників нашим містом і околицями не входило до планів приймаючої сторони — адміністрації 6-ї кіровоградської школи, аж поки вона на пересіклася у коридорах ОДА із Середенком.
Як з’ясувалося із нашої розмови із пані Оленою, сама вона — кіровоградка, яка нині мешкає у будинкові з вікнами на Ла-Манш — у містечку Булонь-сюр-Мер і викладає там російську мову у тамтешньому ліцеї "Мар’єт". А до цього вона вчила кіровоградських дітей у тій же 6-й школі мові французькій.
У бажанні не втрачати зв’язок із своєю історичною батьківщиною і рідною школою, пані Олена ініціювала підписання у 2012 році партнерської угоди між цими освітніми закладами. І таким чином минулого року 24 старшокласника із 6-ї школи побували у своїх ровесників-ліцеїстів з проживанням у їхніх же сім’ях. А цього року — візит у відповідь.
У Кіровограді, вела далі вона, гості з північної Франції відвідали чимало визначних місць. А завдяки старанням Середенка вони ще побачили і наш зоопарк у Озерах, і монастир-пам’ятник церковної архітектури у Таловій Балці… Погода, каже пан Микола, завадила покатати французів і їхніх українських друзів Кременчуцьким водосховищем та пригостити їх справжньої рибальською юшкою…
І дійсно, погода того дня була "нельотна" — вітер, дощ, мряка — французики ледь зубами не цокотіли. Та ми, набравшись наглості, спитали у Марі Тюлюа, яка, разом із своєю українською подругою Лесею, стояла поряд із пані Оленою, чи подобається їм у нас. Так, відповіла дівчинка. Та, напевне відчувши, що її відповідь не досить щира, додала, що вона не відмовиться від повторною приїзду до нас, але обов’язково прихопить із собою побільше теплого одягу. А так все просто чудово!
"Нормандія-Дніпро"
Під стінами таловобалківського монастиря (друга справа — Олена Козел)
Віталій Асауленко
Фото надані автором
Як з’ясувалося із нашої розмови із пані Оленою, сама вона — кіровоградка, яка нині мешкає у будинкові з вікнами на Ла-Манш — у містечку Булонь-сюр-Мер і викладає там російську мову у тамтешньому ліцеї "Мар’єт". А до цього вона вчила кіровоградських дітей у тій же 6-й школі мові французькій.
У бажанні не втрачати зв’язок із своєю історичною батьківщиною і рідною школою, пані Олена ініціювала підписання у 2012 році партнерської угоди між цими освітніми закладами. І таким чином минулого року 24 старшокласника із 6-ї школи побували у своїх ровесників-ліцеїстів з проживанням у їхніх же сім’ях. А цього року — візит у відповідь.
"І мешкають юні французи в родинах своїх кіровоградських друзів, які, у свою чергу, проживали у родинах тих же юних французів", — пояснила один із принципів народної дипломатії пані Олена.
У Кіровограді, вела далі вона, гості з північної Франції відвідали чимало визначних місць. А завдяки старанням Середенка вони ще побачили і наш зоопарк у Озерах, і монастир-пам’ятник церковної архітектури у Таловій Балці… Погода, каже пан Микола, завадила покатати французів і їхніх українських друзів Кременчуцьким водосховищем та пригостити їх справжньої рибальською юшкою…
І дійсно, погода того дня була "нельотна" — вітер, дощ, мряка — французики ледь зубами не цокотіли. Та ми, набравшись наглості, спитали у Марі Тюлюа, яка, разом із своєю українською подругою Лесею, стояла поряд із пані Оленою, чи подобається їм у нас. Так, відповіла дівчинка. Та, напевне відчувши, що її відповідь не досить щира, додала, що вона не відмовиться від повторною приїзду до нас, але обов’язково прихопить із собою побільше теплого одягу. А так все просто чудово!
"Нормандія-Дніпро"
Під стінами таловобалківського монастиря (друга справа — Олена Козел)
Віталій Асауленко
Фото надані автором
