Що далі робити важкувато сказати й державному екологічному інспекторові Костянтинові Рибачуку, до якого ми звернулись за коментарями. Але його невизначеність дещо іншого ґатунку, аніж у радикальних "свободівців". Річ у тім пояснив він, що на тій місцині, про яку йдеться, дійсно, має бути розташоване подорожнянське сміттєзвалище. Але не безпосередньо уздовж проїжджої частини — на кілька десятків метрів углиб. Та селяни, аби не псувати свій транспорт буксуванням у багнюці — скидають сміття ледь не на асфальт. Взагалі, наявність там стихійного звалища він назвав меншим злом — куди гірше, коли сміття буде вивалюватися будь-де в околицях селах. А тут, все таки, в одне місце звалюють. І в Дніпро воно не змивається, а в навколишній яр. Безумовно, заради порядку, екологи робили кілька приписів щодо окультурення тієї території, і отій голові, що, як стверджують селяни, здиміла у невідомому напрямкові…
Може й здиміла, зазначив Рибачук, але ніяка це не втеча, як декому здається — просто жінка вийшла пенсію за віком… Але кмітливі селяни знайшли "відмазку": це, мовляв не є територією села, а відтак упорядковувати її є прерогативою РДА. А з іншого боку Рибачук розуміє і селян, і районні власті — адже, щоб узаконити на тій ділянці сміттєзвалище треба провести відповідні процедури — підготовити земельну документацію, розробити проект рекультивації і таке інше, і тому подібне. А на все це потрібно десятки тисяч гривень. Таких сум, не то що нещасному Подорожньому не знайти — в районі не нашкребти. Через подібні — надто дорогоцінні формальності — у всій Кіровоградській області лише два узаконених сміттєзвалища…
Як держслужбовець, Рибачук аж ніяк не вдався до критики чинного законодавства — він лише констатував факт. Почувши який, ми не зайвий раз переконалися, у якій країні доводиться жити…

Віталій Асауленко
Фото автора





