Подорожнє сміття
Парадоксальна ситуація склалася із сміттям у Подорожньому — селян обурює стихійне сміттєзвалище за селом, акурат уздовж дороги на село Нагірне, що підпорядковується тій же Подорожнянській сільраді.
Парадоксальна — тому, що з одного боку вони обурюються, переймаючись за довкілля, а з іншого — продовжують його забруднювати.
^ Реклама ^Парадоксальна — тому, що з одного боку вони обурюються, переймаючись за довкілля, а з іншого — продовжують його забруднювати.
Та, як би там не було, можна припустити, що на селах таки лишились нормальні люди. От якраз ці люди, у пошуках порятунку, звернулися до районної організації ВО "Свобода". Націоналісти не відмовили, але… Як повідомив нам головний "свободівець" Світловодського району Володимир Іванець, вирішити ситуацію найближчим часом навряд чи удасться. Хоча час — дорогоцінний. За його словами, побутове сміття розкидане казна-як поступово змивається у Дніпро. Та й земля під звалищем немилосердно отруюється продуктами розкладу. Зверталися "свободівці" разом із небайдужими селянами і до тамтешньої голови поки була там голова (Іванець, переповідаючи селян, каже, що нині вона знаходиться невідомо де — відтак Подорожнє наразі без голови), і до секретаря сільради, і до Світловодської райдержадміністрації. Остання, каже Іванець, киває у бік подорожненців — це, мовляв, їхні справи. А в сільраді відповіли, що вивезенням сміття на "правильний" смітник займається якийсь приватний підприємець. Але, що то за підприємець, і куди він возив селянське сміття, і чому він зараз його не возить — у відповіді ані пари з вуст. Тобто, у селі панує бардак як і по всій країні, і що робити далі — невідомо, розвів руками засмучений "свободівець"…
Що далі робити важкувато сказати й державному екологічному інспекторові Костянтинові Рибачуку, до якого ми звернулись за коментарями. Але його невизначеність дещо іншого ґатунку, аніж у радикальних "свободівців". Річ у тім пояснив він, що на тій місцині, про яку йдеться, дійсно, має бути розташоване подорожнянське сміттєзвалище. Але не безпосередньо уздовж проїжджої частини — на кілька десятків метрів углиб. Та селяни, аби не псувати свій транспорт буксуванням у багнюці — скидають сміття ледь не на асфальт. Взагалі, наявність там стихійного звалища він назвав меншим злом — куди гірше, коли сміття буде вивалюватися будь-де в околицях селах. А тут, все таки, в одне місце звалюють. І в Дніпро воно не змивається, а в навколишній яр. Безумовно, заради порядку, екологи робили кілька приписів щодо окультурення тієї території, і отій голові, що, як стверджують селяни, здиміла у невідомому напрямкові…
Може й здиміла, зазначив Рибачук, але ніяка це не втеча, як декому здається — просто жінка вийшла пенсію за віком… Але кмітливі селяни знайшли "відмазку": це, мовляв не є територією села, а відтак упорядковувати її є прерогативою РДА. А з іншого боку Рибачук розуміє і селян, і районні власті — адже, щоб узаконити на тій ділянці сміттєзвалище треба провести відповідні процедури — підготовити земельну документацію, розробити проект рекультивації і таке інше, і тому подібне. А на все це потрібно десятки тисяч гривень. Таких сум, не то що нещасному Подорожньому не знайти — в районі не нашкребти. Через подібні — надто дорогоцінні формальності — у всій Кіровоградській області лише два узаконених сміттєзвалища…
Як держслужбовець, Рибачук аж ніяк не вдався до критики чинного законодавства — він лише констатував факт. Почувши який, ми не зайвий раз переконалися, у якій країні доводиться жити…
Віталій Асауленко
Фото автора
Що далі робити важкувато сказати й державному екологічному інспекторові Костянтинові Рибачуку, до якого ми звернулись за коментарями. Але його невизначеність дещо іншого ґатунку, аніж у радикальних "свободівців". Річ у тім пояснив він, що на тій місцині, про яку йдеться, дійсно, має бути розташоване подорожнянське сміттєзвалище. Але не безпосередньо уздовж проїжджої частини — на кілька десятків метрів углиб. Та селяни, аби не псувати свій транспорт буксуванням у багнюці — скидають сміття ледь не на асфальт. Взагалі, наявність там стихійного звалища він назвав меншим злом — куди гірше, коли сміття буде вивалюватися будь-де в околицях селах. А тут, все таки, в одне місце звалюють. І в Дніпро воно не змивається, а в навколишній яр. Безумовно, заради порядку, екологи робили кілька приписів щодо окультурення тієї території, і отій голові, що, як стверджують селяни, здиміла у невідомому напрямкові…
Може й здиміла, зазначив Рибачук, але ніяка це не втеча, як декому здається — просто жінка вийшла пенсію за віком… Але кмітливі селяни знайшли "відмазку": це, мовляв не є територією села, а відтак упорядковувати її є прерогативою РДА. А з іншого боку Рибачук розуміє і селян, і районні власті — адже, щоб узаконити на тій ділянці сміттєзвалище треба провести відповідні процедури — підготовити земельну документацію, розробити проект рекультивації і таке інше, і тому подібне. А на все це потрібно десятки тисяч гривень. Таких сум, не то що нещасному Подорожньому не знайти — в районі не нашкребти. Через подібні — надто дорогоцінні формальності — у всій Кіровоградській області лише два узаконених сміттєзвалища…
Як держслужбовець, Рибачук аж ніяк не вдався до критики чинного законодавства — він лише констатував факт. Почувши який, ми не зайвий раз переконалися, у якій країні доводиться жити…
Віталій Асауленко
Фото автора