Дві польки із Жешува Агата і Ілона та етнічний українець Роман, якому, через тривале проживання у Польщі, вже важко говорити українською, "залетіли" минулої середи до нашого міста. І ми аж ніяк не могли не скористатися можливістю поспілкуватися із ними на мандрівну (і не тільки) тематику. Взагалі-то, Світловодськ їм трапився вже на зворотньому шляху. І не випадково. Але про це трішки згодом. А розпочалося все 6 липня, коли Агата, Ілона і Роман пішим ходом перетнули польсько-український кордон. І майже відразу стали порушниками… автостоперського правила — не прислуговуватись послугами громадського транспорту. Але, продовжив Роман, якого доповнювали польським "щебетанням" панянки, поїзд виявився не єдиним порушенням автостоперського "етикету" — кілька разів доводилось їм діставатися того чи іншого пункту з допомогою автобусів. Але вини у цьому їхньої не було аніскілечки — не вельми охоче у нас підбирають на трасах попутчиків. А чимало з тих шоферів, що таки підібрали, вимагають плату за проїзд — нечувана "практика" на Заході. Напевне, це тому, що тамтешні шофери знають, що поважаючому себе автостоперові (ще одне неписане правило) не личить платити гроші за проїзд. Наприклад, нашим співрозмовникам, які минулого року об’їздили автостопом рідну Польщу й Литву, жодного разу не пропонували платити. Таким чином наші гості, з усіх сил намагаючись дотримуватись означених правил, подалися на південь — до Севастополя. А звідти — назад — до Польщі. І на трасі біля Залізного Порту їх підібрав наш земляк, директор турагенції "Гелонія" Микола Середенко, який повертався автобусом до Світловодська, завізши групу відпочивальників до цього чорноморського курортного селища. А висадивши їх у Херсоні, Микола не оминув запросити автостоперів до нашого міста. І за кілька днів вони й приїхали. Але, хтозна, вода, як-то кажуть, і камінь точить. Тим більше, що, за словами польських автостоперів, наше місто справило на них приємне враження. Може ж не злукавили вони заради ввічливості.


Віталій Асауленко
Фото автора