Наша, ініційована ним розмова, як видно із заголовка, точилася довкола змій. А вони, за словами цивільнооборонщика, в умовах спеки плодяться надзвичайно. Але перше, до чого він закликав двоногих — у жодному разі не нищити цих лагідних і набагато древніших за них тварин! І не тому, що із 11 видів гадюк, розповсюджених в Україні, лиш одна (степова гадюка) є насправді отруйною. А тому, що у Природі все досконало продумано. І виведення із її ланцюжка хоч однієї, навіть, мікроскопічної ланки тягне за собою незворотні наслідки для всього сущого. (Хоча, додав наш консультант, укус будь якої змії у голову, шию таїть у собі небезпеку. А для дітей — й поготів).

Як правило, ареал розповсюдження цієї єдиної отруйної в Україні гадюки — степовий південь країни. Хоча, припускає Фомін, в силу кліматичних змін, не виключається, що це поширення може сягнути і наших, більш північніших, теренів. А ще, попередив наш співрозмовник, майже всі види українських плазунів занесені до Червоної Книги і відтак знаходяться під суворою охороною держави, що означає: гадюче смертовбивство тягне за собою штраф у розмірі чотирьох тисяч гривень за одну особину. І хоча, повторив Фомін, смертельна небезпека людині від укусу "вітчизняною" змією навряд чи загрожує — серйозні розлади здоров’я та психіки їй гарантовано. Щоби цьому запобігти необхідно діяти рішуче, без зволікань і паніки. Бо страх та хвилювання лише посилюють серцеві скорочення, а відтак пришвидшують всмоктування отрути в кров. Треба радить цивільнооборонщик, максимально заспокоїтесь, викликати "швидку", обробити ранку будь-яким дезінфікуючим розчином і до приїзду медиків споживати якомога більше рідини. Що ж до розповсюджених прийомів, таких як відсмоктування отрути із ранки та перетягування кінцівки (вище укусу) джутом або мотузкою, то, говорить Фомін, можна застосувати і ці древні, як світ, методи. Але матимуть вони передовсім ефект самонавіяння. Річ у тім, пояснив він, що довжина "кусючих" зубів дорослої гадюки сягає півтора сантиметра — повністю відсмоктати отруту з такої глибини практично неможливо. А от у смокчучого рятівника, якщо у нього є ранки у ротовій порожнині або каріозні зуби, може виникнути проблема — є ризик потрапляння зміїної отрути у його кров. І щодо перетягування вище укусу…
Тож, порадив наостанок наш співрозмовник, відправляючись кудись поближче до природи, на дачу тощо, не варто ходити тишком-нишком, наче партизан. Навпроти, слід гучно ступати (можна й пісню бадьору заспівати) — від цього будь-яка гадюка, навіть якась там "зальотна" кобра чи ефа, "вломлять ногу" подалі від такого гамірного сусідства.

Віталій Асауленко