Мультфільми: міра і ступінь
Якось нині покійний Римський Папа Іван-Павло ІІ сказав, що батьки, які бажають, щоб їхні дітки росли добрими та чуйними — їм треба переглядати мультфільми. І не будь-які — совєтські… Тодішнього головного католика досить важко було запідозрити у симпатіях до "Імперії зла". Але те, що її ("Імперії зла") дитячі мультики засівали у дітках позитивні чесноти фактом було незаперечним. Такі мультфільми, на відміну від американських з їх невмотивованою агресією і безглуздою біганиною героїв, були якимись світлими, теплими і слугували для підростаючого покоління прикладом для наслідування…
Нині ж нова "фішка" — так звані розвиваючі мультфільми. Їхні творці, рекламуючи свою продукцію, безапеляційно стверджують, що перегляд таких мультиків можна розпочинати ледь не з тримісячного віку, що вони розвивають у карапузів навички мислення, концентрації уваги і таке інше, і тому подібне. А заклопотанні батьки — поки дитятко втупилось у екран — можуть займатися своїми справами… А от світловодська психологиня Валентина Варфоломєєва категорично не згодна з таким трактуванням, і закликає батьків не "купуватись" на подібні анотації.
— Давайте розберемось із розвиваючими мультфільмами для найменших, — розпочала наша співрозмовниця. — Зазвичай, такі мультики не мають сюжету. І це єдине, що не викликає заперечень з точки зору сприйняття оточуючого світу кількамісячною дитиною. Далі… У супроводі нехитрої заспокійливої музички на екрані з’являється певна картинка — як правило, якась геометрична фігура. Приємний голос з-за кадру сповіщає, що це, наприклад, квадрат і що він рожевого кольору. Потім звертається до вашої дитини повторити, що це таке і який його колір. І батьки, не без задоволення, помічають, що їхні чада з інтересом прикуті до екрану. А значить, роблять вони висновок, чада їхні таки розвиваються.
— А ви, значить, у цьому сумніваєтесь?
— Не сумніваюся — переконана: про жодний розвиток не може йти мови! З огляду на такий ранній вік, глядач лише запам’ятовує картинку на екрані. А покажіть йому ще один квадрат такого ж рожевого кольору, але іншого розміру і він не зрозуміє, що перед ним також квадрат і такого ж кольору… Вже давно доведено, що така механічна інформація не вчить дитину мислити, як не вчить її знаходити спільності і розбіжності між предметами. Вчені переконані, зловживання телевізором завдає шкоди нейронам вразливого дитячого мозку: тільки-но "ящик" вмикається, мозкові бета-хвилі, характерні для стану бадьорості, вимикаються, поступаючись місцем повільним і пасивним альфа-хвилям. Як підтвердження даної тези, не можу не згадати про дослідження німецького психіатра Петера Вінтерштайна, який понад 17 років вивчав малюнки 5 та 6-річних дітей. Він виявив доволі цікаву закономірність: чим більше часу вони проводять перед екраном, тим менше деталей на їхніх малюнках — в цілому вони незмістовні і необ’ємні. А малюнки завзятих юних телеманів, взагалі, позбавлені жодних пропорцій і нагадують завше якесь невиразне креслення. Вчений був настільки вражений результатами свого дослідження, що прирівняв перегляд телевізора дітьми з курінням вагітних матерів.
— Тож, виходить, батькам аж ніяк не вдасться зайнятися чимось іншим, віддавши розвиток дитини на відкуп розвиваючих мультфільмів?
— Саме так! Набагато корисніше, коли мама (чи тато) сама "знаходить" щось рожеве і просить дитину самостійно знайти щось, також, рожеве. Або "знайти" м’ячик і попросити її також знайти щось кругле… Треба врешті засвоїти, що дитині вкрай необхідно грати, конструювати, експериментувати, тобто набувати сенсорний досвід — без цього її розвиток неможливий. Як і засвоїти те, що всі ці мультфільми і розвиваючі також, не замінять живого чуйного спілкування батьків із дітьми.
— Як же тоді бути з мультфільмами?
— І їх дітям треба переглядати разом із батьками. Але, починаючи з трирічного віку (і не більше 20 хвилин у день). Адже у маленького глядача завжди по ходу перегляду виникають запитання, на які необхідно дати зрозумілі відповіді. Я би порадила віддавати перевагу таки сюжетним стрічкам, де добро обов’язково перемагає. Після перегляду досить слушним було б зацікавити дитину придумати спільну гру, навіяну мультфільмом, або намалювати улюблених героїв. Переконана, що лиш за таких умов мультфільм, що переглянула дитина, буде для неї насправді розвиваючим.
Віталій Асауленко
Фото автора
— Давайте розберемось із розвиваючими мультфільмами для найменших, — розпочала наша співрозмовниця. — Зазвичай, такі мультики не мають сюжету. І це єдине, що не викликає заперечень з точки зору сприйняття оточуючого світу кількамісячною дитиною. Далі… У супроводі нехитрої заспокійливої музички на екрані з’являється певна картинка — як правило, якась геометрична фігура. Приємний голос з-за кадру сповіщає, що це, наприклад, квадрат і що він рожевого кольору. Потім звертається до вашої дитини повторити, що це таке і який його колір. І батьки, не без задоволення, помічають, що їхні чада з інтересом прикуті до екрану. А значить, роблять вони висновок, чада їхні таки розвиваються.
— А ви, значить, у цьому сумніваєтесь?
— Не сумніваюся — переконана: про жодний розвиток не може йти мови! З огляду на такий ранній вік, глядач лише запам’ятовує картинку на екрані. А покажіть йому ще один квадрат такого ж рожевого кольору, але іншого розміру і він не зрозуміє, що перед ним також квадрат і такого ж кольору… Вже давно доведено, що така механічна інформація не вчить дитину мислити, як не вчить її знаходити спільності і розбіжності між предметами. Вчені переконані, зловживання телевізором завдає шкоди нейронам вразливого дитячого мозку: тільки-но "ящик" вмикається, мозкові бета-хвилі, характерні для стану бадьорості, вимикаються, поступаючись місцем повільним і пасивним альфа-хвилям. Як підтвердження даної тези, не можу не згадати про дослідження німецького психіатра Петера Вінтерштайна, який понад 17 років вивчав малюнки 5 та 6-річних дітей. Він виявив доволі цікаву закономірність: чим більше часу вони проводять перед екраном, тим менше деталей на їхніх малюнках — в цілому вони незмістовні і необ’ємні. А малюнки завзятих юних телеманів, взагалі, позбавлені жодних пропорцій і нагадують завше якесь невиразне креслення. Вчений був настільки вражений результатами свого дослідження, що прирівняв перегляд телевізора дітьми з курінням вагітних матерів.
— Тож, виходить, батькам аж ніяк не вдасться зайнятися чимось іншим, віддавши розвиток дитини на відкуп розвиваючих мультфільмів?
— Саме так! Набагато корисніше, коли мама (чи тато) сама "знаходить" щось рожеве і просить дитину самостійно знайти щось, також, рожеве. Або "знайти" м’ячик і попросити її також знайти щось кругле… Треба врешті засвоїти, що дитині вкрай необхідно грати, конструювати, експериментувати, тобто набувати сенсорний досвід — без цього її розвиток неможливий. Як і засвоїти те, що всі ці мультфільми і розвиваючі також, не замінять живого чуйного спілкування батьків із дітьми.
— Як же тоді бути з мультфільмами?
— І їх дітям треба переглядати разом із батьками. Але, починаючи з трирічного віку (і не більше 20 хвилин у день). Адже у маленького глядача завжди по ходу перегляду виникають запитання, на які необхідно дати зрозумілі відповіді. Я би порадила віддавати перевагу таки сюжетним стрічкам, де добро обов’язково перемагає. Після перегляду досить слушним було б зацікавити дитину придумати спільну гру, навіяну мультфільмом, або намалювати улюблених героїв. Переконана, що лиш за таких умов мультфільм, що переглянула дитина, буде для неї насправді розвиваючим.
Віталій Асауленко
Фото автора
