560 кілометровий шлях привів пана Олега 20 листопада і до Світловодська, де, завдяки старанням голови Громадської ради при міськвиконкомі Надії Мальцевої, у депутатській кімнаті адмінбудинку відбулася зустріч тутешніх українських українців з цим пішим ідейним мандрівником…

Понад годину він розповідав про свої враження від цього "моціону" та про свої наміри. Перед тим, як вирушити, він разом із свідомими українцями Запоріжжя проводив під будівлею Запорізької ОДА акції протесту супроти мовного закону Ківалова-Калісніченкі. Але працівники міліції, на підставі відсутності дозволу, запроторювали протестуючих до цуґундера. Тому останній раз, повідомив Ткаченко, аби довше протриматись — ланцюгами себе довелось прикувати…

І тоді він вирішив, а запорізькі "просвітяни" скинулись на дорогу, йти до Києва перевірити, за його словами, новообрану Верховну Раду на вошивість. Тобто передати 10 вимог з підписами громадян як зібраних безпосередньо у Запоріжжі, так і на шляху до Києва. І подивитись опісля на нардепівську реакцію. Серед цих вимог, звісно, скасування того ганебного мовного закону, пропорційне представництво у ВР українців — якщо такими себе в Україні визнали 78% громадян, відповідно стільки ж відсотків має бути нардепів-українців, а не різного чужинського зброду, як зараз. А також — впровадження у паспорти графи "національність" тощо. Взагалі-то, визнав гість, позитивних вражень від мандрівки у нього більше, аніж негативних — прості люди його радо приймають, годують, на ночівлю влаштовують. Він ще жодного разу не скористувався своїм наметом. Та, що прості — навіть багатії, поспілкувавшись із ним, стають його прихильниками. Так, як це було, сказав він, позавчора… Йдучи трасою, повз нього пронісся здоровенний позашляховик. Потім, загальмувавши, позадкував до нього. Тоноване скло припустилось — сидять двоє. Той відповів. І поспілкувавшись хвилин зо п’ять, ті почали набувати людських рис — українською заговорили та ще й кілька сотень гривень на доріжку дали.

І наша газета не оминула поцікавитись у пана мандрівника: чи не почувається він у Запоріжжі самотнім вовком? Так, почуваюся, ані секунди не роздумуючи, відповів він. На жаль, сказав пан Олег, українське населення на схід від Дніпра було пошматовано і війнами, і голодоморами. Натомість на його місце — піднімати індустрію тих теренів — совєти звозили різний набрід, головно, чужоземну босоту по закінченню терміну "відсидки". І от маємо, що маємо. Але закінчив запорізький гість оптимістично — найтемніша ніч, сказав він, завжди буває перед світанком. Після чого присутні поставили і свої підписи під вимогами, що несе пан Олег до Києва.


Віталій Асауленко
Фото автора