— Ні, наймолодшим був мій попередник Андрій Скворцов, який десь із півроку керував спорткомплексом.
— Якось малувато — півроку. І що сталося: він сам пішов, чи його "пішли"?
— То мені не відомо. Хоча з мого боку, як людини, яка знає кожен закуток нашого спорткомплексу, якогось разючого погіршення я не помітив.
— Гаразд, ну тоді розкажіть, як вас було призначено.
— Скажу чесно, коли я довідався, що управління культури і спорту "сватає" саме мене на цю посаду, я був категорично проти: я — спортсмен, тренер, якому незручно почуватиметься у чиновницькому "мундирі". Та Юрій Миколайович Котенко, з яким ми майже з годину віч-на-віч говорили на задану тему, таки переконав мене. Його вирішальним аргументом були слова про те, що спортом у місті має керувати людина, яка невід’ємно з ним (спортом) пов’язана. То я й "здався", поставивши єдину умову, що я й надалі займатимуся тренерською роботою. Заперечень не було.
— Боротися за високі спортивні результати і водночас створювати всі умови для їхнього забезпечення, тобто, займатися господарством ввіреного вам об’єкту… Чи не зашкодить таке поєднання як першому, так і другому?
— Слушне питання. Але, вибачте, я ж не один на весь спорткомплекс — на сьогодні, тут працює, переконаний, злагоджена команда. З якої мені особливо хочеться виділити Миколу Миколайовича Котенка. Він — мій заступник. А ще він — вправний господарник… Певною мірою між нами снує такий собі розподіл праці: я займаюся здебільшого спортивними питаннями, а мій заступник — суто господарськими. Хоча мені, який у 12-ть років (а це далекого 1983 року) вперше перетнув поріг спорткомплексу і, здається, з нього не виходив, повірте, і господарські питання не є чимось неосяжним… А ще завжди готовий підставити своє плече інструктор по спортивним спорудам Валерій Іванович Петренко, який залюбки ділиться своїм багатим професійним досвідом, адже до цього він очолював спорткомплекс протягом 18 років. А відносно баскетболу, то судіть самі: не давніше як 7 жовтня команда юнаків 2000 року народження, яких я продовжую тренувати, з тріумфом повернулася з Краматорська Донецької області, де виборола перше місце на міжнародному турнірі пам’яті заслуженого тренера колишнього Союзу і України Анатолія Побігайла…
— Наші вам вітання! Ну, а тепер запитання як до господарника: коли басейн запрацює, і чи запрацює взагалі?
— Обов’язково запрацює. Водночас не треба забувати, що 40-річна споруда МСК потребує і реконструкції, і модернізації. І все це робиться. Хоча зазначу, наш спорткомплекс, навіть у порівнянні із спорткомплексами крупних обласних центрів, з їхнім — незрівнянно більшим — фінансуванням, виглядає, я б сказав, доволі непогано. І басейн наш — не виняток. От замінимо там гігантські вікна, які вже почали небезпечно тріскатися, новим металопластиком і будь ласка — приходьте, плавайте. До цього нещодавно було проведено капітальний ремонт гімнастичного залу на першому поверсі. І все це, замітьте, робиться за рахунок міського бюджету. Але з радістю і вдячністю ми приймаємо і спонсорську допомогу небайдужих до розвитку спорту у рідному місті людей. Так завдяки власникові торговельної мережі "Лабіринт" Вадимові Терещенку невдовзі буде замінено велике кутове вікно "суддівської кімнати" на тому ж таки першому поверсі. А замінити двері до ігрового залу зголосився іще один добродій, який забажав не розголошувати своє прізвище… — Раз ми вже заговорили про спонсорів та меценатів, то, пригадується, будучи баскетбольним тренером, ви весь час дякували Віктора Короля, власника торговельної марки "Королівський смак" за його матеріальну допомогу. Зараз ви ще й директор…
— … Ви хочете спитати, чи буду я звертатися до нього по допомогу з інших — не баскетбольних — питань? Знаєте, я не позбавлений відчуття міри… Підтримку Віктора Михайловича в царині розвитку баскетболу у нашому місті, дійсно, важко переоцінити. От і цього разу я йому безмежно вдячний за підтримку моїх хлопців, які повернулися із Краматорська переможцями. Надіюся, так буде й надалі. А щодо інших питань, а тим більше — суто господарських, повірте, я Віктора Михайловича не потурбую. Тут ми здебільшого розраховуємо на міський бюджет та на входження до якої-небудь обласної або державної Програми з відповідним фінансуванням. Адже дуже хочеться замінити вікна ігрового залу (як-не-як — фасад спорткомплексу). Та й сам зал осучаснити. Щоб не соромно було проводити у ньому престижні обласні та всеукраїнські змагання.
З баскетболом нерозлучний…
Через пару днів після цієї розмови, запевняння Лисака, що баскетбольний рух у місті не "осиротіє" через його директорство, підтвердились черговим здобутком світловодських баскетболістів 1994-95 років народження, яких також тренує новопризначений директор МСК… Наші земляки, перемігши команду Олександрії і дві кіровоградські команди у першому турі обласного чемпіонату з баскетболу серед чоловічих команд, який проходить під егідою голови ОДА Сергія Ларіна, стали незаперечними лідерами цих змагань.
Віталій Асауленко
Фото автора
