Головним підсумком семінару, як на мене, було те, що нам, "електорату", потрібно, помітивши будь-які порушення, більш рішуче відстоювати свої права, залучаючи спостерігачів, міліцію, звертаючись до суду. Але для наших людей слово "суд" є одним з найстрашніших, поруч, мабуть, зі словами "війна" або "смерть". Краще тихенько відійти в бік, і щоб мене не чіпали. І хто там буде депутатом — яка різниця?.. А потім "маємо те, що маємо"...
Десь о першій, подякувавши Жені за дуже змістовне і цікаве спілкування, ми залишили приємну прохолоду бібліотеки і, завантажившись в автобус, вирушили до парку.
Кіровоградський дендропарк зустрів нас спекою і гамором відвідувачів. Звичайно, головні герої тут — дітлахи. Атракціони, солодощі... Тобто, тату, готуй гаманець! Та й дорослий навряд чи втримається від спокуси з’їсти морозиво, випити кухоль пива тощо. На території парку є декілька "кафешок", також багато точок по продажу напоїв, книг, картин, сувенірів, біжутерії. Головна перлина парку — тюльпани, завезені сюди з Нідерландів, — на жаль, вже майже відцвіли. Що ж, наступного року приїдемо раніше.
Дехто з "наших", особливо молодшого віку, з задоволенням катався на машинках та інших атракціонах. Адміністрація дендропарку відгукнулась на наше прохання виділити безкоштовні квитки, а голова об’єднання "Серце матері" Людмила Шукрута намагалася зробити все можливе, щоб наше перебування в гостях було комфортним і залишило приємні враження. Було багато жартів, посмішок, фотографування... Загалом, парк не залишає якогось надзвичайного враження, але на відміну від, приміром, нашого міського парку, — відчувається робота і турбота: газони стрижуться і поливаються, сміття на доріжках немає, ремонтуються лавочки.
…Коли стрілки перевалили за шосту, зазбиралися ми додому. Адже, як би не було добре в гостях... І тут хочеться сказати слова подяки двом нашим головним помічникам-волонтерам, 15-літнім хлопцям Саші Михайленку та Толику. Семеро з нас були на візках, без сторонньої допомоги вони просто не змогли б поїхати. Тож уявіть собі, як нелегко було нашим юним друзям декілька разів розбирати-збирати візки, пакувати їх в автобус, завести (а декого — і занести) до салону. Спасибі, хлопці, і дай Боже вам здоров’я! Також ми щиро вдячні директору АТП №13507 Юрію Богдану за наданий транспорт.
Повернулися ми стомлені, але сповнені враженнями та спогадами. Куди проляже наш шлях наступного разу? Побачимо. Адже літо тільки починається!
Юрій БОРЩ,
координатор Центру "Добрада"
(Фото автора)
