Прокурор вимагав 7 років, а його лиш оштрафували
Цей процес тягся майже три роки. А фактично розпочалося все 14 жовтня (на Покрову) 2004 року, коли п’яний 26-річний син тодішнього голови Онуфріївської РДА збив на смерть УАЗом з "татка роботи" 16-річну школярку…Ця історія, завдяки розголосу у центральних ЗМІ, набула всеукраїнського масштабу. Точніше, не сам факт смерті Юлі Сурмило, а те, що сталося кілька років потому…
^ Реклама ^Наша газета більш-менш розлого, зі слів Юлиного батька Василя та його адвокатеси Наталії Старікової, описувала як пролог цієї трагічної історії, так і її розвиток. На жаль, і донині нам не вдалося зв’язатися з протилежною стороною. Втім, це не вдалося зробити навіть столичним телеканалам — за винятком уривчастих телефонних розмов. Тож, для початку повторимо деякі витяги із власної публікації дворічної давнини.
З почутого під світловодським судом у квітні 2010 року
"… 26-річний Віталій Перепеляк, син тамтешнього голови РДА Миколи Перепеляка, збив на смерть 16-річну Юлію Сурмило. За це він отримав п’ять років позбавлення волі... умовно. Безутішні батьки, не погодившись з такою наругою над пам’яттю загиблої дитини, подали апеляцію, після якої суд взагалі амністував засудженого з зобов’язанням виплатити компенсацію у розмірі 30 тисяч гривень*, які постраждала сторона отримала лиш у лютому 2009 року.
Ще від 15 травня 2005 року, коли Віталія Перепеляка звільнили з під варти прямо у залі судових засідань, було залучено до висвітлення цієї справи чимало кіровоградських та київських мас-медійників, які своїм розголосом, по суті, весь час підживлювали інтерес громадськості до протистояння "Сурмило-Перепеляк", що не особливо дозволяло тамтешнім властям вертіти слідством.
Так громадськість дізналася про те, як на ранок після отого апеляційного вердикту було запаскуджено обеліск на місці загибелі школярки. Ще раніше — про те, як не більше через годину після трагедії сином голови Онуфріївської РДА було побито тамтешнього інструктора з водіння Івана Удовицького — він, коли побачив на околиці селища веселу компанію, висмикнув ключ із замка запалення того службового УАЗу (мов, досить бухати). А ще раніше — про те, як та ж компаха, купуючи горілку, прямо в магазині вихвалялася:
То що ж сталося, що за кілька років після цього батько загиблої дівчини опинився на лаві підсудних? За що йому світить до 8 років позбавлення волі?.. Поспілкуватися (з уже) постраждалим Перепеляком, на жаль, не вдалося — по завершенні засідання він, пояснивши київським телевізійникам, що не звик спілкуватися "на камеру", швидко полишив територію світловодського суду. Хоча, згідно його показань, 2 травня 2009 року близько 13:30 дня він, перебуваючи біля магазину "Продмаркет", відчув, як йому хтось на спину плюнув. Коли обернувся і побачив Сурмила, спитав:
Ставимо крапку?
Аж ось — квітень поточного року… Суд, який проходив увесь цей час під головуванням голови Світловодського міськрайсуду Юрія Мельничика, виніс вирок — не "посадити" Сурмила, а стягти з нього штраф**. На наше запитання, чому ж так довго тривала ця тяганина, оштрафований відповів, що сторона звинувачення створила проти нього потужну документальну базу на спростування якої пішло чимало часу. Лиш один газовий пістолет чого вартий!.. Тут Сурмило віддав "належне" деяким персонам, завдячуючи старанням яких він мав всі шанси потрапити на нари. А може, спитали ми, не треба називати їх прізвища, мовляв, ці люди наразі каються та ночами не сплять через муки сумління…
*Як вточнив Сурмило, штраф було сплачено онуфріївською райрадою як відповідачем "по автотранспорту".
**510 гривень — штраф на користь держави. Його звинуваченому списали у зв’язку з амністією. А на користь Перепеляка — 4700 гривень: 3700 — відшкодування на лікування пошкодженого ока і 1000 гривень — за моральну шкоду.
Віталій Асауленко
З почутого під світловодським судом у квітні 2010 року
"… 26-річний Віталій Перепеляк, син тамтешнього голови РДА Миколи Перепеляка, збив на смерть 16-річну Юлію Сурмило. За це він отримав п’ять років позбавлення волі... умовно. Безутішні батьки, не погодившись з такою наругою над пам’яттю загиблої дитини, подали апеляцію, після якої суд взагалі амністував засудженого з зобов’язанням виплатити компенсацію у розмірі 30 тисяч гривень*, які постраждала сторона отримала лиш у лютому 2009 року.
"Погодьтеся, — сказав батько загиблої дівчини Василь Сурмило, якого наразі судять у Світловодському міжрайсуді, якби я хотів його знищити — то чи стріляв би я при свідках йому у пику з газового пістолета? Адже опісля цього під час обшуку у мене було вилучено мисливську рушницю 16-го калібру та відповідні набої, що наповал валять кабана. Між іншим, на весь цей арсенал я маю дозвіл. І взагалі, якби я хотів, то і у вогнепальній зброї особливої потреби не було — обмежився б дебелою палицею, коли майже щоночі цей покидьок ледь суне п’яний додому з бару... І підозра за це — майже через шість років з часу загибелі нашої Юлечки — впала б не лише на мене. Адже і без мене цього "мажора", який своєю хуліганською та аморальною поведінкою, від якої постраждало багато моїх односельців, добра половина Онуфріївки ненавидить лютою ненавистю"...
Ще від 15 травня 2005 року, коли Віталія Перепеляка звільнили з під варти прямо у залі судових засідань, було залучено до висвітлення цієї справи чимало кіровоградських та київських мас-медійників, які своїм розголосом, по суті, весь час підживлювали інтерес громадськості до протистояння "Сурмило-Перепеляк", що не особливо дозволяло тамтешнім властям вертіти слідством.
Так громадськість дізналася про те, як на ранок після отого апеляційного вердикту було запаскуджено обеліск на місці загибелі школярки. Ще раніше — про те, як не більше через годину після трагедії сином голови Онуфріївської РДА було побито тамтешнього інструктора з водіння Івана Удовицького — він, коли побачив на околиці селища веселу компанію, висмикнув ключ із замка запалення того службового УАЗу (мов, досить бухати). А ще раніше — про те, як та ж компаха, купуючи горілку, прямо в магазині вихвалялася:
"Кажись, ми двох тьолок завалили".
Також громадськість взнала про свідчення Юлиної однокласниці Іри Долгопол: "Десь о 15:30 наша компанія із восьми дівчат поверталися із школи. Я з Юлею йшла під руку, решта — хто попереду, хто — позаду. Йшли узбіччям — у селищі тротуарів майже немає. Як позаду почувся шум двигуна. Юля пропустила мене уперед... Спочатку мені здалося, що автівка проїжджає мимо нас. Та вона різко — із салону чувся чоловічий регіт — крутнула вправо і вдарила Юлю, а потім мене і помчала далі... Виходить, що вона врятувала мені життя — її машина вдарила першою".
Сама ж Іра пролежала 15 днів у лікарні з закритою черепно-мозковою травмою. (Юля ж загинула миттєво — перелом кісток черепа)... То що ж сталося, що за кілька років після цього батько загиблої дівчини опинився на лаві підсудних? За що йому світить до 8 років позбавлення волі?.. Поспілкуватися (з уже) постраждалим Перепеляком, на жаль, не вдалося — по завершенні засідання він, пояснивши київським телевізійникам, що не звик спілкуватися "на камеру", швидко полишив територію світловодського суду. Хоча, згідно його показань, 2 травня 2009 року близько 13:30 дня він, перебуваючи біля магазину "Продмаркет", відчув, як йому хтось на спину плюнув. Коли обернувся і побачив Сурмила, спитав:
"У чому річ?".
У відповідь, той дістав пістоля і вистрелив йому прямісінько в обличчя... "Майданчик зокола магазину, — говорить адвокат Сурмила Наталя Старікова, — оснащений камерою зовнішнього відеоспостереження. І то є добре, що суддя задовольнив наше клопотання щодо залучення на наступне засідання відеозапису того, що там тоді сталося. Переконана, це дозволить виявити істину".
А істина, зі слів самого звинувачуваного, виглядає так: "У цей день я проходив повз "Продмаркету", де мав нещастя перетнутися з убивцею моєї доньки. Як у спину почув знущальне сичання:
А далі, за словами очевидців, Василь Сурмило дістав газового пістоля і стрелив з відстані півтора метри в обличчя Перепеляку. Чим пошкодив останньому обличчя — зброя була заряджена шротом — дрібним дробом. "Підар, я покладу тебе поряд з дочкою".
Від цих слів у голові наче щось вибухнуло і одночасно кинуло у жар. Я втратив контроль. Що було далі — наче марево"."Далі, — продовжила адвокат, — не без втручання папашки, були спроби облпрокурора "навісити" на мого підзахисного перероблення газової зброї на вогнепальну. І догоджаючи онуфріївському можновладцю, таки вдалося дещо "підшаманити". Так кіровоградська психіатрична експертиза спочатку засвідчила, що Сурмило скоїв замах у стані афекту. Та потім його було відправлено на місяць до дніпропетровської "психушки", після чого і дніпропетровські психіатри підтвердили діагноз психічного збудження Сурмила під час тої стрілянини… Та все одно, відразу проти Сурмила було порушено справу за статтею 296 КК — "Хуліганство", яку було згодом перекваліфіковано на частину першу більш серйозної 121-ї статті — "Навмисне нанесення тяжких тілесних ушкоджень".
"А розмір заподіяної мною шкоди Перепеляк визначив загалом у 70 тисяч гривень — ліве око його, буцімто, нічого не бачить. Тобто, свою пошкрябану пику цей "мажор" оцінив на 40 тисяч гривень більше, аніж за відібране ним життя моєї дитини", — доповнив Сурмило".
Ставимо крапку?
Аж ось — квітень поточного року… Суд, який проходив увесь цей час під головуванням голови Світловодського міськрайсуду Юрія Мельничика, виніс вирок — не "посадити" Сурмила, а стягти з нього штраф**. На наше запитання, чому ж так довго тривала ця тяганина, оштрафований відповів, що сторона звинувачення створила проти нього потужну документальну базу на спростування якої пішло чимало часу. Лиш один газовий пістолет чого вартий!.. Тут Сурмило віддав "належне" деяким персонам, завдячуючи старанням яких він мав всі шанси потрапити на нари. А може, спитали ми, не треба називати їх прізвища, мовляв, ці люди наразі каються та ночами не сплять через муки сумління…
"Ні, — відрубав він, — у таких людей немає ані совісті, ані честі! І я наполягаю, щоб були оприлюднені їхні прізвища, аби вони задумались над тим, що лжесвідчення є одним із смертних гріхів, за який доведеться відповідати перед Богом і їм, і їхнім нащадкам. Тож, нехай каються і благають Всевишнього, щоб відвернув від них кару за наклепницький гріх, через який я — батько, що лишився своєї дитини — мусів відсидіти чималий строк… Це кіровоградський експерт-балістик, майор (сьогодні він вже підполковник) Лук’янович В. та інспектор онуфріївської дозвільної системи Антонова І. — перший дав висновок, що той пістолет "пєрєдєлан кустарним способом", а друга свідчила, що особисто своїм пальцем намацала перегородку всередині ствола, яка власне і перетворила газову зброю на бойову"…
Довелося, продовжив Сурмило, робити повторну експертизу аж в Одесі, яка дала компетентний висновок, що ніякої перегородки не встановлювалося і жодних конструктивних особливостей даної зброї порушено не було. А ось належне (вже без лапок) наш респондент та його адвокатеса віддають головуючому Мельничику за його об’єктивність, неупередженість і прискіпливість у вивченні матеріалів справи. Та щиро дякують за підтримку громадськість в Україні, яка, завдяки центральним ЗМІ, була у курсі цієї справи. А також — обласну організацію ВО "Свобода", яка від самого початку підтримувала "право батька". *Як вточнив Сурмило, штраф було сплачено онуфріївською райрадою як відповідачем "по автотранспорту".
**510 гривень — штраф на користь держави. Його звинуваченому списали у зв’язку з амністією. А на користь Перепеляка — 4700 гривень: 3700 — відшкодування на лікування пошкодженого ока і 1000 гривень — за моральну шкоду.
Віталій Асауленко
