Доки Господь перебував на Небі, доки Він почивав у Своїй всемогутності: "Сидячи у славі на престолі Божества", до тих пір ніхто не знав Його сокровенного, Його таїн, не знали навіть Його найближчі святі Ангели: "Від віку приховане і Ангелам невідоме таїнство". Коли ж Він зійшов з Неба на землю, коли став перебувати серед людей, тоді про Його сокровенне, про Його тайни заговорили не тільки набожні люди, як святий Йосип, праведна Саломія, не тільки царські особи, наприклад, три східних царя, але, навіть, і пастухи говорять "про те, що було сповіщено їм про Младенця Цього" (Лк. 2, 17).

Отже, відкрилися тайни Божі, і Церква нині славословить: "Таїнство дивне бачу і преславне". Що може порівнятися з ним? Ціле небо і сонце, луна і зірки, вся могутність Божа вмістилася в один маленький вертеп! "Небо-вертеп". Цілий лик Херувимів, число яких безкінечне, на яких почиває Бог, — всі вони уступили свою роль одній Діві, Пречистій і Преблагословенній Діві Марії! "Престол херувимський — Діва". Всі незліченні, неоцінені, невмістимі Божі скарби і багатства поміщені у тісні ясла, вміщені і покриті пригоршнею сіна!

Яка невимовна любов Божа! Єдинородний Син Божий, що мав славу Божественну ще до створення світу, приймає на себе єство людське; Той, що є сяянням слави Отця, умаляється до виду раба. Цар царів, що має престолом небо і підніжжям землю, не знаходить місця в палатах царських і покладається у вертепі — місці життя безсловесних тварин; Той, котрий покриває все небо хмарами, повивається убогими пелюшками і спить на сухій траві.

Воістину Спаситель як людина на землі народився! Для чого? — Щоб ми получили життя через Нього (1 Ів. 4, 9), щоб ми увійшли в міру повного віку Христового (Єф. 4, 12-13). Христос народився як людина для того, "щоб ми жили Ним" і тим самим наповнили Богом і душу, і тіло. А це зручніше досягається молитвою і постом, доброчинністю, смиренням, простотою, премирною любов’ю християнською, які очищають нас і дають можливість вселитися у наше серце Преславному Богомладенцю. Навіщо нам це? — Бо все, чим є людина, що є людським досконало живе, трудиться, мислить, відчуває, стає істинно-людським (як образ божий — Бут. 1,26), входить у безсмертя і вічність, обожається — тільки у Богомладенці, тільки через Його народження у наших серцях.

Христос народився! Славимо Його!