Народ хоче знати…
Вважається, ці закони наблизили українців до загальноєвропейських цінностей, де "держава — для людини", а не навпаки, як се було у недалекому тоталітарному минулому.Понад півроку минуло, як набули чинності два українські закони — "Про доступ до публічної інформації" та "Про інформацію". А от, що вони дають насправді для кожного пересічного громадянина, для груп громадян, для суспільства в цілому — уявлення для більшості вельми туманне. От і спробуємо розвіяти цей "туман", поговоривши з відомим світловодським юристом Максимом Патенком.
^ Реклама ^Для чого інформація — пояснювати не треба
— Пане Максиме, цілі покоління наших громадян виховані у благоговійному страхові перед державою та перед інститутами влади, що її представляють. А тут, згідно вищеназваних законів, виявляється, що людина — не "гвинтик" [i](а ще раніше — не "табірний пил"), а повноправний член суспільства. І наскільки він повноправний з огляду на ці закони?[/i]
— З прийняттям Законів "Про доступ до публічної інформації" та "Про інформацію", які набрали чинності 9 травня 2011 року, було суттєво спрощено процедуру отримання інформації та розширено права громадян щодо доступу до вільної інформації, яка до цього часу була, по суті, для них закритою. Це стосується і органів влади, і комунальних підприємств, і лікувальних та учбових закладів, і навіть — правоохоронних органів. При цьому, варто зауважити, що запитувач не зобов’язаний пояснювати усім цим органам і організаціям, навіщо ця інформація йому потрібна.
Сімейний стан — конфіденційна інформація
— Серед інших ви назвали й правоохоронні органи. Чи означає це, що будь-хто може отримати "на руки" протоколи слідства чи якісь розвіддані?
— Звісно це не так. У законах оговорені випадки, коли доступ до інформації є обмеженим. Така інформація поділяється на конфіденційну, таємну і службову. Не будуть же, наприклад, правоохоронці розголошувати таємниці слідства, а військовики розповідати, скільки налічується у них гармат, літаків чи танків. До інформації з обмеженим доступом віднесено: конфіденційну інформацію, доступ до якої обмежено самою фізичною або юридичною особою та, яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. При цьому надавачі (розпорядники інформації), які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згоди осіб, які обмежили доступ до неї, а за відсутності такої згоди — лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Так, до конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження. Наприклад, лікар без згоди пацієнта не може відкрити інформацію про стан його здоров’я…
Чого краще не знати
Стосовно таємної інформації, можна визначити що це така інформація, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Тобто, містить державну, професійну, банківську таємницю або таємницю слідства. Доступ до такої інформації обмежується при дотриманні сукупності наступних вимог:
а) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
б) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
в) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Для службового користування
Щодо службової інформації, можу зазначити, що до неї може належати інформація, яка міститься у документах суб'єктів владних повноважень, таких як органи державної влади чи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи та інші суб'єкти при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства. Це інформація стосується внутрівідомчої службової кореспонденції, доповідних записок, рекомендацій, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та прийняттю рішень. Або це інформація, що зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці. Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф "для службового користування". З такою інформацією звичайний громадянин ознайомитися звісно не зможе, але він має право ознайомитися з переліком відомостей, що становлять службову інформацію.
Для відмови — письмове пояснення
— Виверти нашого чиновництва загальновідомі — вони постараються будь-яку інформацію перетворити на секретну, тільки б не допустити її оприлюднення. Чи передбачений у даних законах "батіг" для таких "шифрувальників"?
— По-перше, слід знати що до інформації з обмеженим доступом не можуть бути віднесені такі відомості: про стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту; про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні ситуації, що сталися або можуть статися і загрожують безпеці людей; про стан здоров'я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення; про факти порушення прав і свобод людини і громадянина; про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб; інші відомості, доступ до яких не може бути обмежено відповідно до законів та міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
По-друге, щодо відмови в наданні вільної інформації, звісно, людина захищена. У таких випадках особа має право вимагати від надавача письмових пояснень з аргументаціями відмови. І "озброївшись" цим папером — може скаржиться до вищестоящих інстанцій, або звернутися до суду. Між іншим, чиновник, який "затис" інформацію, ризикує бути оштрафованим. Так статтею 212-3 КУпАП, неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у випадках, коли така інформація підлягає наданню на запит громадянина чи юридичної особи відповідно до законів України "Про інформацію", "Про звернення громадян" та "Про доступ до судових рішень", тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від 255 до 425 гривень. А у разі повторного протягом року вчинення порушення від 425 до 850 гривень. Стосовно затримки з відповіддю, слід зазначити, що розпорядник інформації має надати її не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. А у разі якщо запит стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів, природних та техногенних катаклізмів, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту. Крім того, клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим. У разі ж, якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або вимагає пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може подовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого подовження. Про що розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Вибрали — маємо право знати
— А от, якщо громадянинові закортіло дізнатися зарплату посадовців нашого "білого дому" або про те, як вони проводять різні тендера. Чи це, знов таки, конфіденційна чи засекречена інформація?
— І не конфіденційна і незасекречена. Не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі, до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно… Кожен громадянин України, незалежно від місця проживання, має право на отримання декларації про доходи як президента, так сільського голови, тобто, посадовця, який обіймає виборну посаду, а також — будь-якого іншого держслужбовця першого та другого рангу. Також, не може бути відмови щодо інформації по діяльності тендерних комітетів, розрахунків комунальних тарифів, рішень сесій рад всіх рівнів та виконавчих комітетів і тому подібне.
Інформація на запит — безкоштовна
— Більш-менш зрозуміло. А от відносно деталей, таких як правила ознайомлення з документами, місця для ознайомлення з ними та розцінок за це ознайомлення…
— В установі чи органі влади, куди звернувся громадянин за інформацією, йому зобов’язані надати спеціальне місце для роботи з документами чи їх копіями. При цьому громадянин має право користуватися у таких випадках власними копіювальними приладами — фотоапаратом, сканером тощо, не говорячи вже про зошит чи блокнот. Взагалі, інформація на запит надається безкоштовно. Але у разі, якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів, обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно. При наданні особі інформації про себе та інформації, що становить суспільний інтерес, плата за копіювання та друк не стягується.
Віталій АСАУЛЕНКО
— Пане Максиме, цілі покоління наших громадян виховані у благоговійному страхові перед державою та перед інститутами влади, що її представляють. А тут, згідно вищеназваних законів, виявляється, що людина — не "гвинтик" [i](а ще раніше — не "табірний пил"), а повноправний член суспільства. І наскільки він повноправний з огляду на ці закони?[/i]
— З прийняттям Законів "Про доступ до публічної інформації" та "Про інформацію", які набрали чинності 9 травня 2011 року, було суттєво спрощено процедуру отримання інформації та розширено права громадян щодо доступу до вільної інформації, яка до цього часу була, по суті, для них закритою. Це стосується і органів влади, і комунальних підприємств, і лікувальних та учбових закладів, і навіть — правоохоронних органів. При цьому, варто зауважити, що запитувач не зобов’язаний пояснювати усім цим органам і організаціям, навіщо ця інформація йому потрібна.
Сімейний стан — конфіденційна інформація
— Серед інших ви назвали й правоохоронні органи. Чи означає це, що будь-хто може отримати "на руки" протоколи слідства чи якісь розвіддані?
— Звісно це не так. У законах оговорені випадки, коли доступ до інформації є обмеженим. Така інформація поділяється на конфіденційну, таємну і службову. Не будуть же, наприклад, правоохоронці розголошувати таємниці слідства, а військовики розповідати, скільки налічується у них гармат, літаків чи танків. До інформації з обмеженим доступом віднесено: конфіденційну інформацію, доступ до якої обмежено самою фізичною або юридичною особою та, яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. При цьому надавачі (розпорядники інформації), які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згоди осіб, які обмежили доступ до неї, а за відсутності такої згоди — лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Так, до конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження. Наприклад, лікар без згоди пацієнта не може відкрити інформацію про стан його здоров’я…
Чого краще не знати
Стосовно таємної інформації, можна визначити що це така інформація, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Тобто, містить державну, професійну, банківську таємницю або таємницю слідства. Доступ до такої інформації обмежується при дотриманні сукупності наступних вимог:
а) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
б) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
в) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Для службового користування
Щодо службової інформації, можу зазначити, що до неї може належати інформація, яка міститься у документах суб'єктів владних повноважень, таких як органи державної влади чи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи та інші суб'єкти при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства. Це інформація стосується внутрівідомчої службової кореспонденції, доповідних записок, рекомендацій, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та прийняттю рішень. Або це інформація, що зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці. Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф "для службового користування". З такою інформацією звичайний громадянин ознайомитися звісно не зможе, але він має право ознайомитися з переліком відомостей, що становлять службову інформацію.
Для відмови — письмове пояснення
— Виверти нашого чиновництва загальновідомі — вони постараються будь-яку інформацію перетворити на секретну, тільки б не допустити її оприлюднення. Чи передбачений у даних законах "батіг" для таких "шифрувальників"?
— По-перше, слід знати що до інформації з обмеженим доступом не можуть бути віднесені такі відомості: про стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту; про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні ситуації, що сталися або можуть статися і загрожують безпеці людей; про стан здоров'я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення; про факти порушення прав і свобод людини і громадянина; про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб; інші відомості, доступ до яких не може бути обмежено відповідно до законів та міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
По-друге, щодо відмови в наданні вільної інформації, звісно, людина захищена. У таких випадках особа має право вимагати від надавача письмових пояснень з аргументаціями відмови. І "озброївшись" цим папером — може скаржиться до вищестоящих інстанцій, або звернутися до суду. Між іншим, чиновник, який "затис" інформацію, ризикує бути оштрафованим. Так статтею 212-3 КУпАП, неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у випадках, коли така інформація підлягає наданню на запит громадянина чи юридичної особи відповідно до законів України "Про інформацію", "Про звернення громадян" та "Про доступ до судових рішень", тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від 255 до 425 гривень. А у разі повторного протягом року вчинення порушення від 425 до 850 гривень. Стосовно затримки з відповіддю, слід зазначити, що розпорядник інформації має надати її не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. А у разі якщо запит стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів, природних та техногенних катаклізмів, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту. Крім того, клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим. У разі ж, якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або вимагає пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може подовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого подовження. Про що розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Вибрали — маємо право знати
— А от, якщо громадянинові закортіло дізнатися зарплату посадовців нашого "білого дому" або про те, як вони проводять різні тендера. Чи це, знов таки, конфіденційна чи засекречена інформація?
— І не конфіденційна і незасекречена. Не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі, до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно… Кожен громадянин України, незалежно від місця проживання, має право на отримання декларації про доходи як президента, так сільського голови, тобто, посадовця, який обіймає виборну посаду, а також — будь-якого іншого держслужбовця першого та другого рангу. Також, не може бути відмови щодо інформації по діяльності тендерних комітетів, розрахунків комунальних тарифів, рішень сесій рад всіх рівнів та виконавчих комітетів і тому подібне.
Інформація на запит — безкоштовна
— Більш-менш зрозуміло. А от відносно деталей, таких як правила ознайомлення з документами, місця для ознайомлення з ними та розцінок за це ознайомлення…
— В установі чи органі влади, куди звернувся громадянин за інформацією, йому зобов’язані надати спеціальне місце для роботи з документами чи їх копіями. При цьому громадянин має право користуватися у таких випадках власними копіювальними приладами — фотоапаратом, сканером тощо, не говорячи вже про зошит чи блокнот. Взагалі, інформація на запит надається безкоштовно. Але у разі, якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів, обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно. При наданні особі інформації про себе та інформації, що становить суспільний інтерес, плата за копіювання та друк не стягується.
Віталій АСАУЛЕНКО
"Для дому і сім’ї"
^ Реклама ^
^ Реклама ^
