Перша персональна виставка Юрія Цуканова
У п'ятницю, 23 вересня, відбулося . У фойє міського Палацу культури виставлено майже 40 його робіт, всі охочі можуть їх переглянути у зручний для них час до 8 жовтня.
Мистецтво Юрія Цуканова знайоме багатьом світловодцям, адже він неодноразово виставлявся, чимало полотен знаходяться у приватних колекціях, але вернісаж такого масштабу — вперше. Переглядаючи полотна, розумієш: його найбільша цінність — родина, найкращий учитель — природа, його внутрішній світ — безмежний, а ще він — невиправний романтик...
Мистецтво Юрія Цуканова знайоме багатьом світловодцям, адже він неодноразово виставлявся, чимало полотен знаходяться у приватних колекціях, але вернісаж такого масштабу — вперше. Переглядаючи полотна, розумієш: його найбільша цінність — родина, найкращий учитель — природа, його внутрішній світ — безмежний, а ще він — невиправний романтик...
^ Реклама ^З цією непересічною подією у його мистецькому житті Юрія Миколайовича прийшли привітати чимало гостей, друзів, шанувальників.
У вступному слові начальник управління культури і туризму Надія Клокар зауважила:
Давній друг Юрія член Спілки художників України, член спілки медальєрів FIDEM (Париж) В'ячеслав Попов додав:
Юрій Миколайович погодився для нашої газети відповісти на кілька запитань.
— Коли ви зрозуміли, що без малювання не можете жити?
— Мені ще з дитинства подобалося малювати, а ще спостерігати за народженням картин. У нас по-сусідству жив художник — Володимир Овсянніков — і сам процес створення полотна з-під його пензля мене зачаровував. Я міг годинами спостерігати за цим магічним видовищем!
— Ви навчалися малюванню професійно?
— Ні, я — аматор.
— У вашій колекції — більше трьох тисяч картин. Яка робота особисто вам подобається найбільше?
— Всі, де зображена моя родина, дружина. Для мене взагалі ці поняття — святі. Саме вони — завжди поруч, з ними народжується бажання жити, творити.
— Не важко здогадатися, що на полотні "Мадонна з дитиною", "Щасливе материнство", "Мій скарб" зображена ваша дружина. Вона — ваша Муза?
— Так. Ми по життю завжди разом. Чи працюємо, чи відпочиваємо — ми тільки разом. Звісно, найкраще, що я створив — для неї, і з її допомогою.
— У вас є робота, яка має якусь незвичайну історію створення, чимось особлива?
— Мене дуже вражала і зараз вражає тема Афганістану. Чимало хлопців залишились там назавжди. Я давно виношував ідею передати свої думки щодо цього. Втілити задум у життя мені допомогла зустріч з військовим вертольотчиком (зараз — офіцер запасу), він показав мені диск з фото, дуже багато розповідав цікавого і вражаючого.
На одному знімку була зображена долина під Кандагаром — висохле русло ріки серед гір, і в цій долині — проросли маки. На якусь мить мені здалося, що це — кров наших солдат. Я передав свої відчуття на полотні "Десь під Кандагаром". Цього року я до чергової річниці виведення військ з Афганістану її завершив.
— Що вас сьогодні, як людину творчу, найбільше турбує?
— В плані творчості мені хотілося б, щоб у місті був художній салон або виставкова зала. У Світловодську дуже багато талановитих людей, які не лише малюють, а й займаються, скажімо, прикладним мистецтвом. Їм ніде виставити та показати свої роботи.
Шкода, що підростаюче покоління не має доступу до прекрасного. Дуже хо-тілося б, щоб люди розуміли: прекрасне — переживе віки, то чому ж зараз не зробити все, аби кожен мав змогу розвиватися духовно, творчо.
Добре було б мати місце, де б зустрічалися самі творчі люди, спілкувалися, обговорювали творчі новини, де можна було б проводити майстер-класи дітям. Можливо, саме десь тут — у Світловодську — є талант, який можна і треба розбудити...
Вікторія ЗИМА,
Богдан ДРОЗДОВ (фото).
У вступному слові начальник управління культури і туризму Надія Клокар зауважила:
"Юрій — талановита, дуже порядна, скромна, працелюбна людина, яка намагається всім хорошим поділитися з оточуючим світом".
Давній друг Юрія член Спілки художників України, член спілки медальєрів FIDEM (Париж) В'ячеслав Попов додав:
"Дуже важливо всім нам пам'ятати: творча людина — поет, музикант, художник — творить не для себе, він творить для людей! Багатьох митців люди навіть імен не знають, але роботи їхні будуть згадувати не одне покоління нащадків".
Юрій Миколайович погодився для нашої газети відповісти на кілька запитань.
— Коли ви зрозуміли, що без малювання не можете жити?
— Мені ще з дитинства подобалося малювати, а ще спостерігати за народженням картин. У нас по-сусідству жив художник — Володимир Овсянніков — і сам процес створення полотна з-під його пензля мене зачаровував. Я міг годинами спостерігати за цим магічним видовищем!
— Ви навчалися малюванню професійно?
— Ні, я — аматор.
— У вашій колекції — більше трьох тисяч картин. Яка робота особисто вам подобається найбільше?
— Всі, де зображена моя родина, дружина. Для мене взагалі ці поняття — святі. Саме вони — завжди поруч, з ними народжується бажання жити, творити.
— Не важко здогадатися, що на полотні "Мадонна з дитиною", "Щасливе материнство", "Мій скарб" зображена ваша дружина. Вона — ваша Муза?
— Так. Ми по життю завжди разом. Чи працюємо, чи відпочиваємо — ми тільки разом. Звісно, найкраще, що я створив — для неї, і з її допомогою.
— У вас є робота, яка має якусь незвичайну історію створення, чимось особлива?
— Мене дуже вражала і зараз вражає тема Афганістану. Чимало хлопців залишились там назавжди. Я давно виношував ідею передати свої думки щодо цього. Втілити задум у життя мені допомогла зустріч з військовим вертольотчиком (зараз — офіцер запасу), він показав мені диск з фото, дуже багато розповідав цікавого і вражаючого.
На одному знімку була зображена долина під Кандагаром — висохле русло ріки серед гір, і в цій долині — проросли маки. На якусь мить мені здалося, що це — кров наших солдат. Я передав свої відчуття на полотні "Десь під Кандагаром". Цього року я до чергової річниці виведення військ з Афганістану її завершив.
— Що вас сьогодні, як людину творчу, найбільше турбує?
— В плані творчості мені хотілося б, щоб у місті був художній салон або виставкова зала. У Світловодську дуже багато талановитих людей, які не лише малюють, а й займаються, скажімо, прикладним мистецтвом. Їм ніде виставити та показати свої роботи.
Шкода, що підростаюче покоління не має доступу до прекрасного. Дуже хо-тілося б, щоб люди розуміли: прекрасне — переживе віки, то чому ж зараз не зробити все, аби кожен мав змогу розвиватися духовно, творчо.
Добре було б мати місце, де б зустрічалися самі творчі люди, спілкувалися, обговорювали творчі новини, де можна було б проводити майстер-класи дітям. Можливо, саме десь тут — у Світловодську — є талант, який можна і треба розбудити...
Юрій Цуканов народився у м. Станіслав (зараз Івано-Франківськ), проживав в Кіровограді, Ізмаїлі (Одеська область). Свого часу за-кінчив морехідне училище і працював моряком закордонного плавання на торговельних суднах. Там і переконався, що саме природа — невичерпне джерело натхнення для творчої людини: чого варті заходи та сходи сонця на безкрайніх морських та океанських просторах...1986 року він разом з дружиною Валентиною та сином Олександром переїхав до Світловодська. Як молоді спеціалісти вони отримали житло після народження другого сина.
Полотна Ю. Цуканова є у приватних колекціях Італії, Німеччини, Канади, Польщі, Росії. Працює він в області станкового живопису, в жанрі пейзажу, портрета, натюрморту. Роботи виконані олією на тканині.
Полотна Ю. Цуканова є у приватних колекціях Італії, Німеччини, Канади, Польщі, Росії. Працює він в області станкового живопису, в жанрі пейзажу, портрета, натюрморту. Роботи виконані олією на тканині.
Вікторія ЗИМА,
Богдан ДРОЗДОВ (фото).
