Вирубка дерев на будівництві ТРЦ. Кут зору забудовника
Світловодський представник ТОВ "Фітерікс" Єфім Козирєв знесені сосни порівняв із хворим мізинцем, який необхідно ампутувати аби врятувати життя "цілій" людини. Якби минулого тижня нашу газету, як і інші міські ЗМІ, погукали би до "білого дому", де у кабінеті міського голови вирували пристрасті у пошуку консенсусу довкола будівництва офісно-торговельно-розважального центру (скоротимо до ТРЦ) на розі Лєніна-Ювілейної, куди потім всі туди поїхали спілкуватися з Єфімом Козирєвим, що представляє фірму-забудовника, то ймовірно стаття одного з основних заперечувальників вирубки дерев, головного світловодського еколога Костянтина Рибачука та коментар Козирєва "зустрілися" в одному (попередньому) номері нашої газети.
^ Реклама ^І наші читачі, не чекаючи свіжого номеру СІ, у якому ми розрахували на аргументи "фірмачів", прочитали би їх одночасно із доводами Рибачука. І зіставляючи їх, зробити би власні висновки. Повторюємо, це було б ще у минулому номері. Що, безперечно, суттєво би знизило градус суспільної напруги. Та, скоріш за все, це не хиба мера — за купами господарчих, економічних та політичних проблем міста йому ніколи визначати, кого, куди і коли гукати. Думається, цю "ведмежу послугу" йому (не газеті) зробила його челядь. Але ми і без неї спроможні правди шукати...
Справдились наші сподівання — представник фірми-забудовника ТРЦ на розі двох вулиць Єфім Козирєв дав згоду зустрітися з нами аби донести до широкого загалу аргументи "Фітерікса" та спростувати, як він заявив, голослівні закиди на адресу його фірми.
— Отже, пане Єфіме, як так сталося, що ще восени минулого року, представляючи проект будівництва громаді, ви наголошували на знесенні 18-20 дерев, а за скромними підрахунками виявилось, що за одну лиш неділю 10 липня ваші "стахановці" спиляли 10 раз по 18 дерев?
— Насамперед я би закликав вас не підтасовувати факти! Мимоволі чи спеціально з моєї тодішньої промови були висмикнуті лиш фрагменти, які дають підстави говорити, що в ваше місто прийшли не цивілізовані інвестори, а якійсь прибульці-ненажери... От ви посилаєтесь на 18 дерев — і я кажу про знесення 18-ти дерев. Парадокс? На перший погляд — так. Але ж давайте звернімося до затвердженого ще у 60-х роках минулого століття Генплану містозабудови Світловодська, який ніхто не скасовував. І який я аж ніяк не міг підтасувати. Так от, згідно нього, це місце відведено під об’єкти цивільної забудови — офіси, готель, супермаркет чи якийсь розважальний заклад, як говоримо ми сьогодні. Тепер — про дерева на цій території, яка, ще раз повторюю, до сусіднього парку культури й відпочинку жодним чином не належить...
— Як так!? Парк поряд, а дерева, виходить, не паркові...
— О! Ось тут і "заритий собака". У радянські часи була чітка політика щодо зелених насаджень — їх належало висаджувати, де тільки можна. От і садили. А залишки саджанців, аби не викидати у смітник, бо за них треба звітувати, досаджували на вільних (незабудованих) землях. Мов, прийде час щось будувати — знесемо... Ми навмисно, коли піднявся ґвалт довкола знесення, залишили кілька десятків сосен. Сходіть, погляньте, що то за дерева і як їх висаджено: на п’ятачку у десять квадратних метрів може рости до п’яти сосен, далі — геть гола галявина, потім знов — дерево на дереві. Від того і вигляд у тих сосен такий покручений. От і виходить, що ми і знесли 18-20 дерев, що внесені до Генплану забудови. "Приналежність" решти знесених дерев ви, сподіваюсь, тепер знаєте. А наші "стахановці", як ви їх назвали, аби не наражати себе на небезпеку випадково наступити чи проколоти руку, назбирали піввідра використаних шприців — тут явно не діабетики кололи собі інсулін. Але, це так — до речі... Переконаний, після зведення ТРЦ, де передбачено тисяча чотириста квадратних метрів озеленіння — а це будуть липи, або голубі ялинки (що забажає громада), мешканці ще будуть наполягати на знесенні тих "покручів", що ми залишили.
— Тоді виходить, що доволі бурхливе заперечення знесення дерев з боку населення і міського еколога не мало під собою жодних підстав?
— Відверто кажучи, мені імпонує, що городяни так гаряче відстоюють свої зелені насадження. Але ж, повторюю, для такої гарячковості мають бути ґрунтовні мотиви. А тут, як бачите, їх немає. Відносно заяв міського еколога, також, можу сказати, що його позиція викликає повагу. Адже на нього покладене непросте завдання охороняти місто від ймовірних і неймовірних загроз його екологічній безпеці. Можливо, ця копітка робота не дає можливості панові Рибачуку уважніше читати українські закони. А їх наша компанія не порушила ні на йоту. Що, між іншим, він привселюдно визнав.
— Так, дійсно, пан Рибачук говорив про нещодавні зміни до Закону про врегулювання містобудівної діяльності...
— А знаю, що він нарікав на нову його норму — якщо фірма-забудовник має дозвіл на будівництво, то окремого дозволу на знесення зелених насаджень вже непотрібно... Знаєте, закон, який би він не був, має бути обов’язковим для виконання. Для всіх! Це показних цивілізованості суспільства. У мене ж, навпаки, зміни до даного закону викликають лише схвалення — нарешті держава визначила чіткі права і обов’язки забудовника, усунувши з нього протиріччя, якими не оминали користуватися нечисті на руку чиновники. Так, нові норми посилюють контроль за суб’єктами містобудівної діяльності, але, разом з тим, значно спрощують дозвільну систему... Всі ці зміни, вкупі із новим антикорупційним Законом, дають можливість забудовникам нарешті вільно дихати. Переконаний, будівельна галузь, яка роками потерпала від аж занадто надмірного контролю різних чиновницьких інстанцій, відтепер матиме змогу розвиватись семимильними кроками як в Україні в цілому, так і Світловодську зокрема.
— Гаразд. А от що ви скажете на нещодавні заяви знаного у місті і далеко за його межами депутата облради Івана Марона у яких він висловлюється категорично проти вирубки дерев на місті будівництва ТРЦ — за це він дорікає не лише вашій фірмі, а ще й міському голові Котенку? І правда, що, як стверджує пан Марон, депутат міськради Сергій Волохов є учасником "Фітеріксу"?
— Чесно кажучи, мені би дуже не хотілося озвучувати свої думки щодо стосунків в середовищі міської влади чи міського бізнесу. Я глибоко поважаю і Юрія Миколайовича, який "успадкував" місто з його занехаяним господарством та інфраструктурою. З глибокою шаною ставлюся і до Івана Едуардовича — завдяки професійному досвіду і життєвій мудрості якого вдалося зберегти цілісність одного з найбільших підприємств будівельної галузі України. Стосовно ж, начебто, присутності пана Волохова в нашій компанії... Знаєте, не треба далеко ходити — навідайтесь до Державного реєстратора. Це є доволі нескладною процедурою у світлі нещодавно прийнятого закону про доступ до публічної інформації і замовте там витяг з держреєстру з даними про ТОВ "Фітерікс"... Запевняю, жодної згадки ані про пана Волохова, ані про пана Кочергу, якого, також, згадує Іван Едуардович, ви там не знайдете. Бо там чітко сказано, що єдиним власником ста відсотків акцій компанії, яку я маю честь представляти, і її статутного капіталу є громадянин Ізраїлю Йосеф Шомроні. І все! Між іншим, на ці та подібні запитання я вже відповідав у відповідні контролюючі органи.
— І все таки, пане Єфиме, поклавши руку на серце: чи жаль вам знищені дерева?
— Жаль. І можливо, більше, ніж вам. Адже, як ви вірно підмітили у попередньому номері вашої газети, в Ізраїлі небагато менше зелених насаджень, ніж в Україні. І я ще раз вибачаюсь перед мешканцями міста за занепокоєння, яке викликало знесення дерев. Але ж давайте, аби зазирнути углиб проблеми, проведемо аналогії з людиною... Скажіть, чи треба жаліти ампутувати хворий мізинець, щоб врятувати людину?.. На місці знесених дерев, про естетичний вигляд яких ми вже говорили, постануть нові здорові та красиві. Більш того, наша компанія, замість компенсації шкоди, заподіяної знесенням цих дерев, сплачуватиме їхню відновлювальну вартість. Іншими словами, якщо взяти умовно вік життя дерева у 50 років — то ми й сплатимо до міського бюджету витрати по догляду за ними протягом тих таки 50 років. Погодьтеся, це набагато більше, аніж звичайне відшкодування збитків. І замітьте, йдемо ми на цей крок з власної ініціативи... А коли за два роки постане наш ТРЦ, "Фітерікс" не розпоряджатиметься його площами — вони будуть здаватися в оренду. У тому числі — 3,2 тисячі квадратних метрів, відведених під супермаркет... Безумовно, наша компанія, як забудовник, має право самостійно вирішувати: чи АТБ, чи "Фуршет", чи "Велика кишеня" абощо господарюватиме на цих площах. Та ми право вирішувати це передаємо місту. Що однозначно принесе йому чималий зиск. Ну, наприклад, міська влада, однією з умов тендеру може поставити вимогу створення при супермаркеті так званого соціального відділу, де торгуватимуть товарами першої необхідності за заниженими цінами, прийнятними для малозабезпечених верств населення. І таке інше, і тому подібне. А ще проектом передбачається однозмінне завантаження центру 185-ма працівниками. А їх цих змін може бути, самі знаєте, більше однієї. Тобто, щонайменше 185 світловодців отримають роботу. Скільки у Світловодську є на сьогодні підприємств з такою зайнятістю населення?.. Висновок, як-то кажуть, напрошується само собою.
Віталій АСАУЛЕНКО
Фото автора
Справдились наші сподівання — представник фірми-забудовника ТРЦ на розі двох вулиць Єфім Козирєв дав згоду зустрітися з нами аби донести до широкого загалу аргументи "Фітерікса" та спростувати, як він заявив, голослівні закиди на адресу його фірми.
— Отже, пане Єфіме, як так сталося, що ще восени минулого року, представляючи проект будівництва громаді, ви наголошували на знесенні 18-20 дерев, а за скромними підрахунками виявилось, що за одну лиш неділю 10 липня ваші "стахановці" спиляли 10 раз по 18 дерев?
— Насамперед я би закликав вас не підтасовувати факти! Мимоволі чи спеціально з моєї тодішньої промови були висмикнуті лиш фрагменти, які дають підстави говорити, що в ваше місто прийшли не цивілізовані інвестори, а якійсь прибульці-ненажери... От ви посилаєтесь на 18 дерев — і я кажу про знесення 18-ти дерев. Парадокс? На перший погляд — так. Але ж давайте звернімося до затвердженого ще у 60-х роках минулого століття Генплану містозабудови Світловодська, який ніхто не скасовував. І який я аж ніяк не міг підтасувати. Так от, згідно нього, це місце відведено під об’єкти цивільної забудови — офіси, готель, супермаркет чи якийсь розважальний заклад, як говоримо ми сьогодні. Тепер — про дерева на цій території, яка, ще раз повторюю, до сусіднього парку культури й відпочинку жодним чином не належить...
— Як так!? Парк поряд, а дерева, виходить, не паркові...
— О! Ось тут і "заритий собака". У радянські часи була чітка політика щодо зелених насаджень — їх належало висаджувати, де тільки можна. От і садили. А залишки саджанців, аби не викидати у смітник, бо за них треба звітувати, досаджували на вільних (незабудованих) землях. Мов, прийде час щось будувати — знесемо... Ми навмисно, коли піднявся ґвалт довкола знесення, залишили кілька десятків сосен. Сходіть, погляньте, що то за дерева і як їх висаджено: на п’ятачку у десять квадратних метрів може рости до п’яти сосен, далі — геть гола галявина, потім знов — дерево на дереві. Від того і вигляд у тих сосен такий покручений. От і виходить, що ми і знесли 18-20 дерев, що внесені до Генплану забудови. "Приналежність" решти знесених дерев ви, сподіваюсь, тепер знаєте. А наші "стахановці", як ви їх назвали, аби не наражати себе на небезпеку випадково наступити чи проколоти руку, назбирали піввідра використаних шприців — тут явно не діабетики кололи собі інсулін. Але, це так — до речі... Переконаний, після зведення ТРЦ, де передбачено тисяча чотириста квадратних метрів озеленіння — а це будуть липи, або голубі ялинки (що забажає громада), мешканці ще будуть наполягати на знесенні тих "покручів", що ми залишили.
— Тоді виходить, що доволі бурхливе заперечення знесення дерев з боку населення і міського еколога не мало під собою жодних підстав?
— Відверто кажучи, мені імпонує, що городяни так гаряче відстоюють свої зелені насадження. Але ж, повторюю, для такої гарячковості мають бути ґрунтовні мотиви. А тут, як бачите, їх немає. Відносно заяв міського еколога, також, можу сказати, що його позиція викликає повагу. Адже на нього покладене непросте завдання охороняти місто від ймовірних і неймовірних загроз його екологічній безпеці. Можливо, ця копітка робота не дає можливості панові Рибачуку уважніше читати українські закони. А їх наша компанія не порушила ні на йоту. Що, між іншим, він привселюдно визнав.
— Так, дійсно, пан Рибачук говорив про нещодавні зміни до Закону про врегулювання містобудівної діяльності...
— А знаю, що він нарікав на нову його норму — якщо фірма-забудовник має дозвіл на будівництво, то окремого дозволу на знесення зелених насаджень вже непотрібно... Знаєте, закон, який би він не був, має бути обов’язковим для виконання. Для всіх! Це показних цивілізованості суспільства. У мене ж, навпаки, зміни до даного закону викликають лише схвалення — нарешті держава визначила чіткі права і обов’язки забудовника, усунувши з нього протиріччя, якими не оминали користуватися нечисті на руку чиновники. Так, нові норми посилюють контроль за суб’єктами містобудівної діяльності, але, разом з тим, значно спрощують дозвільну систему... Всі ці зміни, вкупі із новим антикорупційним Законом, дають можливість забудовникам нарешті вільно дихати. Переконаний, будівельна галузь, яка роками потерпала від аж занадто надмірного контролю різних чиновницьких інстанцій, відтепер матиме змогу розвиватись семимильними кроками як в Україні в цілому, так і Світловодську зокрема.
— Гаразд. А от що ви скажете на нещодавні заяви знаного у місті і далеко за його межами депутата облради Івана Марона у яких він висловлюється категорично проти вирубки дерев на місті будівництва ТРЦ — за це він дорікає не лише вашій фірмі, а ще й міському голові Котенку? І правда, що, як стверджує пан Марон, депутат міськради Сергій Волохов є учасником "Фітеріксу"?
— Чесно кажучи, мені би дуже не хотілося озвучувати свої думки щодо стосунків в середовищі міської влади чи міського бізнесу. Я глибоко поважаю і Юрія Миколайовича, який "успадкував" місто з його занехаяним господарством та інфраструктурою. З глибокою шаною ставлюся і до Івана Едуардовича — завдяки професійному досвіду і життєвій мудрості якого вдалося зберегти цілісність одного з найбільших підприємств будівельної галузі України. Стосовно ж, начебто, присутності пана Волохова в нашій компанії... Знаєте, не треба далеко ходити — навідайтесь до Державного реєстратора. Це є доволі нескладною процедурою у світлі нещодавно прийнятого закону про доступ до публічної інформації і замовте там витяг з держреєстру з даними про ТОВ "Фітерікс"... Запевняю, жодної згадки ані про пана Волохова, ані про пана Кочергу, якого, також, згадує Іван Едуардович, ви там не знайдете. Бо там чітко сказано, що єдиним власником ста відсотків акцій компанії, яку я маю честь представляти, і її статутного капіталу є громадянин Ізраїлю Йосеф Шомроні. І все! Між іншим, на ці та подібні запитання я вже відповідав у відповідні контролюючі органи.
— І все таки, пане Єфиме, поклавши руку на серце: чи жаль вам знищені дерева?
— Жаль. І можливо, більше, ніж вам. Адже, як ви вірно підмітили у попередньому номері вашої газети, в Ізраїлі небагато менше зелених насаджень, ніж в Україні. І я ще раз вибачаюсь перед мешканцями міста за занепокоєння, яке викликало знесення дерев. Але ж давайте, аби зазирнути углиб проблеми, проведемо аналогії з людиною... Скажіть, чи треба жаліти ампутувати хворий мізинець, щоб врятувати людину?.. На місці знесених дерев, про естетичний вигляд яких ми вже говорили, постануть нові здорові та красиві. Більш того, наша компанія, замість компенсації шкоди, заподіяної знесенням цих дерев, сплачуватиме їхню відновлювальну вартість. Іншими словами, якщо взяти умовно вік життя дерева у 50 років — то ми й сплатимо до міського бюджету витрати по догляду за ними протягом тих таки 50 років. Погодьтеся, це набагато більше, аніж звичайне відшкодування збитків. І замітьте, йдемо ми на цей крок з власної ініціативи... А коли за два роки постане наш ТРЦ, "Фітерікс" не розпоряджатиметься його площами — вони будуть здаватися в оренду. У тому числі — 3,2 тисячі квадратних метрів, відведених під супермаркет... Безумовно, наша компанія, як забудовник, має право самостійно вирішувати: чи АТБ, чи "Фуршет", чи "Велика кишеня" абощо господарюватиме на цих площах. Та ми право вирішувати це передаємо місту. Що однозначно принесе йому чималий зиск. Ну, наприклад, міська влада, однією з умов тендеру може поставити вимогу створення при супермаркеті так званого соціального відділу, де торгуватимуть товарами першої необхідності за заниженими цінами, прийнятними для малозабезпечених верств населення. І таке інше, і тому подібне. А ще проектом передбачається однозмінне завантаження центру 185-ма працівниками. А їх цих змін може бути, самі знаєте, більше однієї. Тобто, щонайменше 185 світловодців отримають роботу. Скільки у Світловодську є на сьогодні підприємств з такою зайнятістю населення?.. Висновок, як-то кажуть, напрошується само собою.
Віталій АСАУЛЕНКО
Фото автора
