Неділя, 24 листопада 2024

^ Реклама ^
Події

Що ж нас таки об’єднає?

Прапори-антагоністи порядПрапори-антагоністи порядКоли колір має значення. І неабияке!
Перша щогла під світловодським "білим домом" з’явилася у 1990 році — на ній національно-свідомі городяни першим у Кіровоградській області несанкціоновано (тодішній прокурор Спусканюк "громи і блискавки" метав з цього приводу) підняли синьо-жовте знамено. Згодом до неї додалася щогла з прапором міста. А напередодні цьогорічного 9 травня, поряд з першими двома, постала третя щогла — так тутешня влада оперативно відреагувала на рішення Верховної Ради щодо зобов’язання вивішувати поряд із державним копію червоного прапора 150-ї Ідріцкої дивізії, який перший замайорів над поваленим Рейхстагом...
^ Реклама ^

Відзнака фронтовикові на червоному тліВідзнака фронтовикові на червоному тліА у проміжок між 9 травня і 22 червня (напад Гітлера на свого дружка Сталіна), як відомо, Конституційний суд визнав таке "сусідство" неконституційним. Через що у скорботний день початку війни на українській території міська влада — від гріха подалі — вирішила не ризикувати з "ідріцьким" прапором на третій щоглі. Але цю нестачу (і без третьої щогли) було сповна компенсовано серпасто-молоткастим знаменом "згинувшого, як роса на сонці" Совєтського Союзу. Більш того — прапори-антагоністи (український і совєтський) розвивались попереду колони, що рухалась до монументу, де варту несли хлопці у формі совєтської армії, але чомусь — зразка 70-х років. А поряд із цим пам’ятним місцем вишукувалась групка молодих людей у червоних картузиках, у червоних маєчках та у червоних масочках на обличчях — такі зазвичай одягають вуличні бешкетники (для невпізнанності), і само собою — із червоними прапорами у руках... Саме на такому тлі і пройшов мітинг-реквієм, де окрім іншого, міський голова Котенко вручив відзнаку "За заслуги перед Світловодщиною" фронтовикові Петрові Махну.

Якби ще й оголошення по радіо, українців, глядиш, зібралося б більше біля Кобзаревого погруддя.Якби ще й оголошення по радіо, українців, глядиш, зібралося б більше біля Кобзаревого погруддя....Чи не таку консолідацію у суспільстві мали на увазі перші особи нашого міста, до яких представники МО ВО "Свобода" звернулися з проханням аби вони дали вказівку редакторові міського радіомовлення (без неї він наважувався, навіть за гроші) виголосити запрошення до городян зібратися 22 червня біля монументу Шевченкові і пом’янути українців, які стали жертвами двох кривавих режимів у їхній борні за світове панування... Що ви-що ви, заперечили посадовці, нам же ж треба об’єднувати і консолідувати громаду, а не роз’єднувати її! І відмовили... Неважко здогадатися, що відчували би біля "Вічного вогню" віддані національній ідеї громадяни, "консолідуючись" поряд із знаменами, що майоріли над сільрадами у селах, які тотально вимирали від голодоморів та над ҐУЛАҐами, де безневинно знищувались мільйони людей.

Що ж нас таки об’єднає?
Наглядна інформація про 22 червня 1941-го біля Шевченка

Віталій АСАУЛЕНКО
Фото автора
  • Нравится
  • 5

Інформація
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до цієї публікації.


Партнери:


Top