Родом з Вінниці. На відміну від багатьох відомих нам людей, він справою свого життя вважає одного разу і назавжди обрану професію. Його альма-матер — Харківська Національна академія комунального господарства, з якою він підтримує зв’язок і зараз. Його кваліфікація — інженер з очищення природних і стічних вод. Він прагнув стати одним з найкращих фахівців у цій галузі не тільки в Кіровоградській області, а й на рівні України і став ним. Але до визнання довелося йти кілька років.

Здобувши освіту, Володимир Дем’янюк рік служив в лавах Радянської армії у Києві. Мав можливість продовжити службу і залишитися у столиці. Натомість він написав листи у кілька міст з пропозицією прийняти його на роботу за фахом. Світловодський водоканал в особі Віталія Івановича Іванова (на той час начальника міського водоканалу) відгукнувся і запросив молодого спеціаліста на посаду начальника цеху.

1 грудня 1977 року Володимир Миколайович з дружиною приїхав до Світловодська і став до роботи. За півтора року вміння ефективно працювати помітили в області і перевели його на посаду заступника директора Кіровоградського міського водоканалу. Інший масштаб роботи не міг не привабити амбітного молодого спеціаліста і він поїхав. Цікаву роботу довелося залишити через рік, бо обіцяної квартири він так і не отримав, а сім’я потребувала даху над головою. Повернувся до Світловодська, працював спочатку начальником планово-економічного відділу, згодом був призначений головним інженером. У 1987 році він став директором цього підприємства. На той час йому виповнилося лише 32.

2004 року його кар’єра зупинилася, більше того він був звільнений з посади за несплату внесків до Пенсійного Фонду тодішнім міським головою Володимиром Волковим. Пам’ятаєте ті часи неосяжної бартеризації ділових відносин? Чим тільки не видавав заробітну плату колективу Володимир Дем’янюк? На жаль, пенсійний фонд не приймав нічого, крім грошей. Таким чином міський водоканал потрапив до злісних неплатників податків і внесків. Таких же неплатників було чимало, але звільнено було лише Володимира Дем’янюка. Чому?

До остаточного вирішення долі Володимира Дем’янюка, міський голова доручив йому розробити план виходу підприємства з кризи і представити на розгляд сесії. "Переконаєте депутатів — будете працювати!". Щоб підготовити депутатів міської ради до розуміння того, що вода — це головне у нашому житті, до прийняття історичного рішення щодо затвердження і подальшого фінансування програми, директор підприємства організував поїздку депутатів до музею води у Києві. План виходу з кризи розробили всією командою. Його затвердили. Згодом цей план став основою стратегічного плану розвитку міста. Здавалося, що депутатів Володимир Дем’янюк переконав. Але міський голова зажадав, щоб підприємство виводила з кризи людина, яка ніколи не працювала у водопровідно-каналізаційному господарстві. Де логіка?

До водоканалу прийшли нові люди, запхнули цю програму куди подалі, шалено підняли собі заробітну плату і вдалися до розбазарювання майна. Непогано вийшло… Але підприємство такого "новаторства" не витримало і зараз перебуває на межі банкрутства. "Гірко, боляче спостерігати як руйнується те, що ти сам і твоя команда створювали майже три десятки років", — говоре Володимир Дем’янюк.

Щоб не бути осторонь рідного колективу, який і досі сумує за керівником, Володимир Миколайович, як член найпотужнішої фракції в обласній раді — БЮТ — сприяв виділенню коштів на реконструкцію очисних споруд (1900тис. грн.), реконструкцію хлораторної (500 тис. грн.). Разом з колегами він також здобув для міста 800 тис. грн. на реконструкцію шлюзового переходу, 125 тис. грн. на реконструкцію пологового будинку, кошти на будівництво газопроводу до лісозаводського мікрорайону. З 23 млн.грн. дотації з державного бюджету, виділених Кіровоградській області у 2009 році, завдяки всій фракції БЮТ і Володимиру Дем’янюку, зокрема, 6,5 млн. надійшли до нашого міста.

Володимир Дем’янюк — один з небагатьох депутатів обласної ради, який за каденцію взяв участь у 32 сесіях з 34-х; один з найактивніших депутатів облради, він зробив 10 запитів, 30 звернень, прийняв близько 200 відвідувачів, прагнув допомогти кожному.

Перебуваючи на посаді заступника міського голови, Володимиру Дем’янюку — людині відповідальній — довелося просто прорабствувати на об’єкті під назвою "пологовий будинок", щодня контролювати ділянку автодороги довжиною 110 метрів від ЗОШ №3 вздовж парку ім.Шевченка. Чому? Мав велике бажання зробити якісну роботу і це йому вдалося. Єдиний якісно відремонтований шматок дороги у нашому місті, тримається вже 4 роки!

Перевіряти все на власні очі — його добра звичка, яка з’явилася ще за часів роботи у водоканалі. Тоді ніхто не знав краще за нього у якому стані перебуває міська водопровідно-каналізаційна мережа на восьму ранку. Без креслень він міг точно визначити де саме треба копати, щоб "заварити" розірвану трубу. Коли траплялася аварія, його команда працювала і вдень, і вночі. Люди були налаштовані на результат і дуже пишалися своєю роботою, бо забезпечували життєдіяльність міста. Зараз це почуття майже втрачено, на жаль.

Без болю про втрачену улюблену справу, справу всього його життя Володимир Дем’янюк говорити не може. Він дуже важко пережив звільнення, але не залишився без роботи. Нині покійний Леонід Жук запросив його до своєї фірми. Зараз разом з партнером він працює на власному малому підприємстві "Фордак", виконує ремонтні роботи за допомогою полімерних матеріалів у різних куточках України. Дві доньки Володимира Миколайовича закінчили ту ж саму Академію, що і батько, живуть і успішно працюють у Харкові, заміжні, мають трьох дітей на двох. Дружина Ніна — пенсіонерка. Будинок, який постійно добудовується, є. Найбільше захоплення — онуки (до речі, всі хлопці 14, 6, 4 років) — часто відвідують діда з бабою. Що ще потрібно Володимиру Дем’янюку для повного щастя?

Потрібна робота на благо міста, якому він присвятив 33 роки свого життя, реалізація усіх своїх професійних здібностей, програм, які давно розроблені і лежать на поличках у шафах байдужих людей.

Валерія Миколаєва.
Фото Богдана Дроздова.