Повернувшись до Світловодська, горді і щасливі хлопці 10 червня завітали до редакції "Вечірки", розповіли про себе і поділилися враженнями від змагань. Сподіваємося, нашим читачам буде цікаво познайомитися з молодими людьми, які прославляють наше місто далеко за його межами.

Кор.: — Хлопці, розкажіть, будь-ласка, про себе. Місто повинно знати своїх героїв.

Богдан: — Я навчаюся у 9-А класі школи №5, серед оцінок переважають "8", "9", "10". Боксом займаюся 6 років. Мої тренери Василь Іванович Мороз та Олексій Вікторович Піценко.

Олександр: — Я учень 8-Б класу школи №5. Вчуся добре, до Василя Івановича Мороза у секцію боксу прийшов також 6 років тому. Тепер у нас є ще один тренер – Олексій Вікторович Піценко, який займається нашою підготовкою і, по можливості , їздить з нами на змагання.

Кор.: — Однокласники знають, що ви боксери? Чи не бояться вас фізично слабкі однолітки?

Олександр: — Звичайно знають. У кожного з нас вдома є "виставка" наших спортивних досягнень. Кожен гість може побачити медалі, дипломи, призи і зробити висновки. Кажуть, боїться — значить поважає. Нас поважають, точно. Але боятися нас немає підстав.

Богдан: — Ми ж ні на кого не нападаємо. Шкода, що спорт не є захопленням для переважної більшості наших однокласників. Не можу пригадати нікого, хто б витрачав час на свою фізичну підготовку.

Кор. — Коли до вас прийшли перші успіхи в спорті, скільки років ви до них йшли, коли з’явилося відчуття: я боксер?

Богдан: — Через чотири роки тренувань, ми взяли участь у першості області і перемогли кожний у своїй віковій і ваговій категорії. Я добре пам’ятаю той успіх. Ми стали чемпіонами області!

Олександр: — Самооцінка трішки піднялася. Ми зрозуміли, що ми не просто боксери, а спортсмени, які здатні перемагати. Це головне! Рік тому ми виграли Всеукраїнську спартакіаду, яка проходила у Кіровограді: перші місця посів кожен з нас.

Кор.: — В Керчі ви знову перемогли, хоча Олександру поталанило менше. Ти зайняв лише третє місце, але я впевнена, що попереду у тебе ще багато перемог. Як ви провели тиждень в Криму? Хто спонсорував вашу подорож, знаєте?

Олександр: — Знаємо, нам батьки допомогли, фірма "Аскольд" та завод "Адсорбент". Тиждень ми провели чудово. У вільний час гуляли чистим містом, подивилися на чудовий парк.

Богдан: — Познайомилися з цікавими людьми. Ми дякуємо нашим батькам та спонсорам за таку можливість.

Кор.: — Хлопці, у такому юному віці ви регулярно відриваєтеся від школи, батьків, подорожуєте самостійно і, напевне, відчуваєте себе дорослими людьми?

Богдан: — Нянька нам не потрібна, це точно. Цього разу ми представляли Світловодськ удвох, супроводжуючих осіб не було. У Керчі нами займався головний тренер Кіровоградської області Віктор Борисович Саласенко. Дякуємо йому за турботу.

Кор.: — Хто з відомих боксерів є для вас взірцем?

Богдан: — Серед місцевих — Іван Величко. Він зараз служить в армії. Ми з ним тренувалися разом. З всесвітньовідомих — Володимир Кличко. На мою думку, він сильніший за старшого брата.

Олександр: — Я теж поважаю Івана Величка. Захоплююся Роєм Джонсом. Він менш відомий, ніж брати Клички, але я саме йому віддаю перевагу, бо він швидкий, легкий, його бої динамічніші і цікавіші.

Кор.: — Яких цілей ви хочете досягти у спорті? Ви хочете, щоб спорт став вашою професією чи, можливо, у вас інші прагнення?

Олександр: — Я хочу стати майстром спорту, але ж колись зі спорту доведеться піти, тому потрібно заздалегідь подумати про професію. Я мрію стати юристом, бо це високооплачувана робота, якщо ти, зрозуміло, класний спеціаліст.

Богдан: — Так, я хочу займатися спортом професійно, мрію стати майстром спорту, але міжнародного класу. Для цього доведеться ще довго тренуватися і змагатися. Після спорту хотів би стати міліціонером і займатися економічними проблемами. Мені подобається ця робота, хоча родичів-міліціонерів у мене немає.

Кор.: — Бажаю вам успіхів, дякую вам за цікаву і дуже змістовну розмову. Ви — найкращі!