Біографія:

Дмитро Миколайович Михайлик народився 12 грудня 1979 року, проживав у селищі Власівці. Навчався у загальноосвітній школі №3 міста Світловодська. Після школи вступив до Світловодського професійно-технічного училища №5, де здобув професію електрика, а згодом успішно закінчив Світловодський технікум. Строкову військову службу проходив у місті Харкові, після чого до 2013 року перебував у резерві. Протягом свого цивільного життя працював на Полтавському гірничо-збагачувальному комбінаті, а до початку повномасштабної війни — в об'єднанні «Дніпроенергобудпром», де обіймав посаду майстра формувального цеху.

У житті Дмитро був надзвичайно працьовитою, відповідальною та чесною людиною. Він був турботливим батьком, люблячим чоловіком і сином, надійним побратимом, для якого сім'я та обов'язок завжди були на першому місці. Навіть у найважчі хвилини він ніколи не скаржився, зустрічаючи життєві та професійні виклики з винятковою гідністю та залишаючись міцною опорою для своїх найрідніших.

З першого дня повномасштабного вторгнення Дмитро став на захист України від російського агресора. Служив у званні головного сержанта на посаді командира 1-го екіпажу безпілотних авіаційних комплексів взводу протидії екіпажам безпілотних літальних апаратів 2-го батальйону безпілотних систем 121-ї окремої бригади територіальної оборони. Брав безпосередню участь у визволенні Херсонщини, а також мужньо виконував завдання на Донецькому та Запорізькому напрямках.

За відвагу й відданість Батьківщині був нагороджений відзнакою Міністра оборони України «Хрест доблесті», відзнакою командира 121-ї ОБрТрО та медаллю «Незламним героям російсько-української війни» за оборону Гуляйполя.

11 березня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Степногірськ Запорізької області Дмитро загинув.

У Дмитра Миколайовича залишилися син, дружина, мати та бабуся.

Поховали Героя 16 березня 2026 року на Власівці.