А ви теж часто таке чуєте? Можна розридатися прямо на місці. Люди, я вас так розумію. Ви просто не уявляєте глибину мого співчуття…

Це ж реально нелюдські випробування! Сидиш ти такий у теплій квартирі, планував подивитися серіал, а тут бац — відключення за графіком. Павербанк розряджений, роутер не тягне. Це ж куди гірше і страшніше, ніж сидіти в промерзлій траншеї десь на Запорізькому напрямку або в лісах під Харковом, коли вас розбирають артою, а єдине «освітлення» — це спалах від прильоту ворожого FPV-дрона. У нас там хоч якась компанія була, адреналін, а ти ж зовсім один на один зі своїм неосяжним горем у темряві.

А тарифи? Боже, це ж взагалі порушення Женевської конвенції! Віддати зайву тисячу гривень за комуналку — це ж майже такий самий рівень болю, як залишити кінцівку в посадці. Тільки протез тобі держава новий поставить, а твої кровні гривні вже ніхто не поверне. Я б на твоєму місці вже подавав до Європейського суду за моральні страждання.

Але найбільше я схиляю голову перед твоєю щоденною спецоперацією «Стелс» — хованками від ТЦК. Це ж який рівень тактичної підготовки треба мати! Ми там на нулі просто виконували накази, а вам тут доводиться щодня розробляти складні маршрути перебіжками від під'їзду до АТБ, маскуватися під міський ландшафт і сканувати периметр на наявність бусів. За такі навички виживання в міських джунглях треба одразу давати УБД і медаль за відвагу. Куди нам до вашої виснажливої партизанської війни.

Ти головне тримайся. Бережи себе, пий магній від стресу, не читай новини. Бо якщо в тебе раптом закінчаться сили так тяжко страждати в тилу, то вийде, що ми там своє здоров'я взагалі дарма залишали. Хто ж тоді буде тримати цей «економічний фронт» у кав'ярнях?

P.S. Якщо що, звертайся — скину інструкцію, як правильно крутити турнікет. Раптом ногу зведе, коли будеш від патруля дворами тікати — хоч знатимеш, як собі першу допомогу надати, щоб не стекти сльозами до приїзду швидкої.

НАКИПІЛО!

Ярослав Донченко,
ветеран, волонтер