Церемонію прощання провела Олена Куциба. Вона закликала присутніх покласти квіти, вшанувати пам’ять загиблого хвилиною мовчання та нагадала життєвий і бойовий шлях Олександра Бєлих.

Олександр Миколайович Бєлих народився 26 квітня 1978 року в селі Хлипнівці Звенигородського району Черкаської області. Навчався у школі №3 міста Світловодська, після чого здобув професійну освіту у професійно-технічному училищі №6 міста Кременчука.

У мирному житті він був щирою, доброю та відкритою людиною, мав гарне почуття гумору, любив риболовлю, завжди приходив на допомогу й не залишався байдужим до чужої біди.

Ізперших днів широкомасштабного вторгнення Олександр Миколайович долучився до територіальної оборони, а 12 березня 2022 року розпочав військову службу у лавах Збройних сил України. Служив у званні молодшого сержанта у складі 56-ї окремої бригади, 13-ї резервної роти.

Під час виконання бойового завдання поблизу села Невельського Донецької області Олександр Бєлих, ризикуючи власним життям, виводив з-під вогню побратима. Із 14 серпня 2022 року захисник вважався зниклим безвісти. Відповідно до постанови про встановлення особи від 6 січня 2026 року, Олександра Миколайовича Бєлих визнано загиблим. Це був його перший бойовий вихід.

У Олександра Бєлих залишилися дружина, чотири доньки, двоє онуків, пасинок та сестра.

Вічна пам’ять.