— Ми з великою вдячністю і повагою ставимося до попередніх поколінь, які ударно трудилися на будівництві унікальної ГЕС. Побудувати всього за 5 років — з 1954 по 1959 рік такий об'єкт можна було лише за умови великого ентузіазму.

З грудня 1959 по 1961 рік було введено в експлуатацію 12 гідроагрегатів, по одному щомісяця! Мабуть тільки в ті часи ударних комуністичних будівель такі подвиги були можливими!

Але, з часом, навіть така унікальна споруда застаріла і стала потребувати модернізації та реконструкції. Коли на початку лихих дев'яностих українська енергетика, як і багато галузей промисловості України, була поставлена на коліна, ми розпочали реконструкцію і модернізацію обладнання. Це дало нам можливість вижити в кризові часи.

Специфіка нашої роботи така, що все обладнання в нашому ланцюгу, а саме: гідроагрегат, трансформатори, лінії електропередач, підстанція, високовольтні вимикачі повинні працювати одночасно і без аварійних відмов. Тому наша технічна політика була націлена виключно на реконструкцію та модернізацію застарілого обладнання. Скажімо, якби ми вчасно не поміняли генераторні вимикачі, ми б не змогли ефективно працювати.

Проект реконструкції розраховано на 2 етапи, перший з них тривав з 1995 по 2001 рік. За цей період була проведена велика робота щодо заміни понад 300 одиниць електротехнічного обладнання. Друга черга реконструкції 11 гідроагрегатів здійснюється за підтримки Світового банку і розрахована до 2017 року. Загальна вартість проекту складає 850 мільйонів гривень, з 2006 року ми освоїли 121 мільйон.

Перший гідроагрегат (станційний №2) введено в експлуатацію після реконструкції у червні цього року. Монтажні роботи тривали з листопада минулого року. Турбіна екологічно чиста, у цім напрямку ми не будемо мати ніяких проблем. Побудувати новий гідроагрегат, змінити проект 50 -х років ми не зможемо. Але методом реконструкції ми отримаємо приріст потужності у майже 60 мегават: з 625 до 683. Тобто, це ще один 13-й гідроагрегат (зрозуміло, умовно), який буде працювати на благо української гідроенергетики.

Фінансування проекту Світовим банком здійснюється регулярно. Темпи роботи хотілося б прискорити, але за об'єктивними причинами наш графік зривається. Основні заводи, які виконують наші замовлення — "Турбоатом" та " Електроважмаш" не встигають виконувати свої контрактні зобов'язання. Отже, якщо ми будемо реконструювати по одному гідроагрегату на рік, то останній введемо в експлуатацію у 2021 році.

Невеликий колектив станції з роками теж оновлюється. У нас працюють близько 300 людей на чолі з висококваліфікованими інженерно-технічними працівниками. Ми можемо освоїти будь-яку техніку, яка виробляється всесвітньо відомими фірмами. З цією метою наші фахівці постійно навчаються за кордоном. Наприклад, начальник цеху комп'ютерних технологій Анатолій Лоєнко побував на навчанні в Швеції, Італії; Олексій Москаленко — начальник електроцеху – теж навчався у Швеції. Я особисто щойно повернувся із Франції, де знайомився з роботою фірми ЕDF — головного експерта нашого проекту, яка працює на замовлення Світового банку. Надзвичайно приємно було усвідомлювати, що такі фахівці високо оцінили нашу роботу. Це додало нам впевненості в тім, що ми зробимо реконструкцію ГЕС, освоїмо всі кредитні кошти Світового банку.
На завершення хотів би сказати: без кваліфікованих спеціалістів, без інженерної думки втілення проекту стало б просто неможливим. Яке б дороге і сучасне обладнаннями ми б не придбали, без розумних і відповідальних людей воно б не запрацювало.

Треба також з вдячністю ставитися до тих, хто побудував цей унікальний гідровузол і пам'ятати про наш обов'язок — підтримувати його у належному стані і безпечно експлуатувати. А основним критерієм безпечної експлуатації та виробітку електроенергії є надійність основного обладнання та гідроспоруд. Трагічний випадок на Саяно-Шушенській ГЕС у Росії ще раз підтвердив, що наша робота – дуже відповідальна справа.



Підготувала Тетяна ДРОЗДОВА,
Богдан ДРОЗДОВ (фото).