Усі управління і дільниці взяли на себе підвищенні соцзобов'язання. Будівництво кипіло і вдень, і вночі. Керівництву ГЕС необхідно було не тільки забезпечити підвищенні темпи будівництва, але і готуватися до експлуатації агрегатів, ввести в дію разом з монтажниками і наладчиками перший агрегат. З цією метою керівництво займалось комплектуванням колективу досвідченими експлуатаційними кадрами і навчанням необхідної кількості оперативного і обслуговуючого персоналу на місці. Наприкінці 1958 і початку 1959 років, в дирекцію ГЕС почали приїздити на роботу спеціалісти з усіх кінців держави. Одним з перших на ГЕС з Алтаю прибув теперішній Генеральний директор компанії "Укргідроенерго" Поташник С.І., за ним приїхали інженери Андрєєв М.Н., Мальцев І.М., Єгоров В.О. З Каховської ГЕС прибули Вощинський К.В., Домогатський П.С., Арістаров М.В., Дзюба Е.К., з Мінгечаурської ГЕС Синєгібський М.Д., з Молдови - Кожевников М.М. Я особисто приїхав з Широковської ГЕС на Уралі 1 квітня 1959 року, пройшовши унікальну школу майстра ГТЦ, турбінного цеху, інженера з техніки безпеки, чергового інженера станції, начальника цієї станції.

Комплектацією персоналу безпосередньо займався головний інженер дирекції Строганов Є.М. Це був досвідчений спеціаліст, інженер-електрик, нетерпимий до найменшого безладу, вимогливий до себе і підлеглих. З важким завданням створення першого колективу експлуатаційників і майбутнього підприємства йому допомогли тоді його заступник – начальник електричного цеху Поташник С.І., досвідчені спеціалісти Синєгібський М.Д., Львов В.Д., Попов І.Г., Дзюба Е.К., Кожевніков М.М. та інші.

Поряд з відбором та навчанням нового персоналу безпосередньо на КремГЕС були проведені курсові навчання оперативного персоналу на ДніпроГЕС і Каховській ГЕС, з складанням іспитів на право самостійної роботи.

Ця робота дозволила укомплектувати колективи цехів і підготувати оперативний персонал ГЩУ, який повинен був в важких умовах незавершеного будівництва забезпечити безперебійну роботу агрегатів. Ось приблизний склад цієї групи: ДІС(и) – Вощинський К.В, Єгоров В.О., Ємельянов К.С., Большаков В.В., Костенко Р.А., старші машиністи: Носенко Д.Е., Хохітва Л.І., Омельченко М.Г., Михайленко В.І., Ткач Г.І. і багато інших.

Складність пуску першого агрегату була передбачуваною. По-перше, це повинно було відбутися вперше на будівництві, а по-друге, до грудня 1959 року будівля ГЕС була збудована на рівні турбінної зали. Тому було вирішено виконати будівництво двох перших блоків якомога повніше, спорудити стіни, перекриття, виготовити тимчасові ковпаки (кришки) агрегатів.

Велику роботу з підготовки до пуску 1-го агрегата й монтажу 2-го та 3-го гідроагрегатів провели спеціальні підрядні організації. "Гідроелектромонтаж" (керівник Олейніков П.В.) готував генератор, систему збудження агрегатів, монтував систему автоматики, захист і енергозабезпечення усіх вузлів допоміжного обладнання, силові трансформатори, ОРЦ, ЛЕП.

"Спецгідроелектромонтаж" (керівник Болдирєв А.Н.), виконував комплексне зібрання вузлів агрегатів та їх монтаж, збирання, відцентровку і випробовування. "Гідромонтаж" (керівник Федоров В.С.) забезпечував монтаж запасних частин агрегатів, затворів, решіток турбін і водозливної греблі.

Група наладчиків (керівник Цизін І.Л.) цілими днями й ночами по мірі підготовки вузлів, проводила перевірку і випробовування схеми життєдіяльності усіх вузлів агрегатів. У готовності обладнання усі були впевнені, а ось проблем щодо створення експлуатаційних умов в недобудованій споруді ГЕС було багато. Морози в листопаді і грудні очікувались значними і треба було забезпечити теплом життєдіяльність агрегатів. Температура в машинному залі повинна бути не нижче +150С, щоб забезпечити необхідну в'язкість турбінного масла для нормальної роботи системи регулювання агрегату і МНУ. Було прийнято рішення з боку другого агрегату спорудити тимчасову утеплену стіну з деревини, а в районі першого агрегату встановити тимчасові зігріваючі прилади. З боку верхнього б'єфу на спеціальних кронштейнах були розташовані "диво-пічки". На підлозі турбінної зали там і тут ставили звичайні "козли", а в приміщенні ЗРУ – електрокалоріфери. Окремі зігріваючі прилади встановлювались під ковпаком агрегату.

До жовтня місяця були проведені необхідні будівельні роботи: розібрані греблі з верхнього б'єфу і з боку відводного каналу ГЕС та шлюзу, а також прокачаний підхідний канал до верхньої голови шлюзу. З початку жовтня було перекрито основне русло Дніпра і почалось заповнення водосховища до пускової позначки.

Після заповнення водосховища і готовності усіх допоміжних служб, послідовно проводились випробовування вузлів агрегату і схеми його пуску.

Оперативний персонал ГЕС разом з групою наладки крок за кроком готувались до найважливішого моменту. Ця робота була перевіркою для персоналу та обладнання і не закінчувалась ні на хвилину до того часу, доки всі не переконались, що агрегат готовий до роботи.

І ось цей день настав. Напередодні на ГЕС висадився цілий десант кореспондентів, кіношників, поважних гостей із складу керівництва усіх рівнів. З самого ранку 5-го грудня 1959 року, усі хто був причетний до пуску, ще і ще раз перевіряли свої робочі місця і готувалися до історичної події. Агрегат запустили на холостий хід. І коли, в останній раз упевнились, що система регулювання і параметри агрегату стабільні, включили його на особисті потреби, випробувавши усі електричні вузли і мережі. Ввечері цього ж дня 1-ий агрегат Кременчуцької ГЕС був підключений в мережу! Почесне право на це отримала вахта чергового інженера Єгорова В.О., який працював до цього кілька років на Усть-Каменогорській ГЕС.
Радість переповнювала тисячі людей, які працювали на будівництві Кременчуцької ГЕС. Був узятий перший основний рубіж! ГЕС вже дає електроенергію державі! Всі експлуатаційники пишались цім та були готові до нових досягнень. Перед нами стояло завдання разом з будівельниками і монтажниками ввести усі наступні агрегати в роботу і успішно завершити пуск Кременчуцької ГЕС на повну потужність.

Пройшло 50 років. Гідростанція працює успішно, забезпечуючи народне господарство України недорогою електроенергією. Всі ці роки вона була відмінною кузнею кадрів. Багато досвідчених спеціалістів з Кременчуцької ГЕС поїхали з підвищенням по службі на гідроелектростанції України, Росії, Молдови, Карелії, Киргизії. На Київську ГЕС перейшов на роботу головним інженером наш колега Поташник Семен Ізрайлевич. Саме там розкрились його видатні здібності. Він став лауреатом державної премії, а в буремні часи "перестройки" зміг створити єдину на Україні енергетичну акціонерну компанію "Дніпрогідроенерго". Його праця високо відзначена державою. Він нагороджений багатьма урядовими нагородами. Йому присвоєно високе звання Героя України. Ми пишаємося своїм колегою і бажаємо йому подальших успіхів у роботі.

Станція успішно виховувала свої кадри. Тут виросло кілька директорів: Кузьмін І.М., Биков Г.П., Синєгібський М.Д., Яровий С.Т., Кудлай С.В., головних інженерів: Строганов Е.М., Поташник С.І., Домогатський П.С., Хижняк В.С., Василенко В.І. і багато начальників цехів і відділів, оперативного персоналу. Більше десяти спеціалістів з Кременчуцької ГЕС передавали свій досвід, працюючи за кордоном нашої Батьківщини. У В'єтнамі – Бабанський В.С., Хижняк В.С., у Єгипті – Єгоров В.О., у Анголі – Курач П.І., у Сирії – Скляр О.О., Крошка В.М., у Афганістані – Яровий С.Т. Я також вісім років працював головним інженером у В'єтнамі, Афганістані, Іраку.

За 50 років повністю змінився колектив ГЕС, але керівництво компанії і ГЕС постійно піклується про ветеранів. Багатьох вже немає з нами, але їх пам'ятають послідовники, їхні діти і онуки.

Від імені трудового колективу Кременчуцької ГЕС сердечно вітаю усіх енергетиків станції і компанії ВАТ "Укргідроенерго" з піввіковим ювілеєм і бажаю усім доброго здоров'я і успішного служіння своїй професії.

Іван ПОПОВ,
інженер.