Після підриву Каховської ГЕС російськими військами головне джерело води для Мелітополя — річка Молочна — перетворилося на болото. Те, що ще донедавна живило місто, тепер висихає на очах. Це — прямий наслідок російської агресії. Де з’являється росія, там не живуть, а виживають.

У місті вже близько сорока відсотків мешканців залишилися без доступу до води. Цілі райони сидять без водопостачання тижнями, навіть попри постійні обіцянки окупантів "усунути перебої". У кранах тих, кому ще щастить бачити воду, замість прозорої рідини тече іржава каламуть, яку неможливо пити навіть тваринам. Дехто каже, що від води йде нестерпний сморід, а після дотику залишається липкий наліт.

Люди розповідають, як уже другий тиждень живуть без води. На деяких вулицях вона не з’являється сьомий день поспіль. Мешканці кажуть, що ремонтні бригади приїжджають лише для вигляду: кілька годин копаються, роблять фото для звітності й зникають, не вирішивши нічого. Окупанти зайняті не відновленням життя, а створенням картинки для пропаганди.

Криза посилюється ще й постійними відключеннями електроенергії: насосні станції просто зупиняються, залишаючи цілі райони без води. Проблеми охоплюють не лише саме місто, а й навколишні села, де вода тижнями не відповідає жодним санітарним нормам. Люди змушені шукати будь-які джерела, щоб хоч якось вижити.

Російська окупація принесла не лише руйнування інфраструктури, а й умови, які перетворили життя людей на боротьбу за елементарне. Замінюючи вирішення проблем показухою та прапорами, окупаційна влада залишає цивільних сам-на-сам із гуманітарною катастрофою. У таких умовах про нормальне життя говорити не доводиться — йдеться лише про виживання.