Дмитро Скрипка народився 9 вересня 1984 року у Світловодську, зростав у селищі Власівка. Після закінчення восьми класів здобув професію зварювальника в СПТУ села Веприк Полтавської області. Працював за фахом, зокрема у Чехії. Його згадують як працьовиту, доброзичливу, щиру людину, яка захоплювалася спортом, риболовлею та завжди була готова допомогти іншим.

Коли почалося широкомасштабне вторгнення, 25 лютого 2022 року Дмитро повернувся з-за кордону і став до лав Збройних сил України. Він служив заступником командира взводу, а влітку 2022 року був посвячений у козаки Томаківської Січі Нікопольського району.

Загинув Дмитро 14 лютого 2025 року.



Чин похорону звершив священник Свято-Покровського храму ПЦУ ієрей Дмитро Качін.

Світловодський міський голова Андрій Маліцький та староста селища Власівки Любов Жарікова висловили глибокі співчуття рідним і побратимам загиблого, наголосивши, що Дмитро став символом відваги, честі та самопожертви в боротьбі за незалежність України.

Під час прощання пролунало багато теплих слів про Дмитра, які назавжди залишаться у пам’яті тих, хто його знав. Одним із таких спогадів стали слова побратима Андрія Москаленка, які зачитала ведуча:



Побратими Дмитра — Геннадій Коваленко та Володимир Бала — згадували його як людину честі, відповідальності та сили духу.



Володимир Бала зізнався, що до початку повномасштабної війни навіть не знав Дмитра особисто. Але з перших днів бойових дій він став не просто побратимом, а братом.



Під час прощання громада створила живий коридор, ставши на коліна, аби провести героя. Військові пронесли труну крізь цей коридор, а потім — центральною вулицею селища. Поховали Дмитра Скрипку на селищному кладовищі.

Його подвиг назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів, побратимів та всієї громади. Вічна слава герою!