Світловодська громада провела в останню земну дорогу Василя Людвіга
26 серпня на центральній площі міста Світловодська зібралися рідні, друзі, побратими, представники влади, небайдужі жителі міста, щоб провести в останню земну дорогу 60-річного захисника України Людвіга Василя Юрійовича, серце якого зупинилося після тривалої хвороби 22 серпня 2024 року.
Народився Василь Людвіг 15 жовтня 1963 року у с. Луканівці Первомайского району Миколаївської області. Закінчив Ясинуватську восьмирічну школу Олександрійського району, Олександрійський радгосп-технікум.
У квітні 1983 року бив призваний до армії, проходив службу в Прикордонних військах до червня 1985 року. Після демобілізації працював на світловодському заводі Чистих металів плавильником. Але у жовтні 1987 року знову долучився до лав армії, служив прапорщиком на посаді начальника пожежної команди, згодом був переведений до Київського воєнного округу. У листопаді 1992 року звільнився через закінчення терміну контракту. Після військової служби працював у ТРК "Веселка" та ВТПП "АСТМА-Прилад".
З початку російсько-української війни штаб-сержант Василь Людвіг став на захист України. Проходив службу у другому реактивному артилерійському дивізіоні 107-ї артилерійської Кременчуцької бригади на посаді головного сержанта дивізіону. Побратими згадують Василя, як лідера своєї команди, людину веселої вдачі, бадьорого, готового завжди прийти на допомогу.
Близько року тому у Василя Юрійовича виявили онкологічне захворювання і він розпочав боротьбу за своє життя. Навіть у таких умовах він не забував про своїх побратимів й постійно тримав з ними зв’язок.
За час служби штаб-сержант Людвіг був нагороджений відзнаками, медалями та нагрудними знаками.
У збірці "Місячна соната війни" про Василя Людвига пишуть:
Поховали полеглого захисника з усіма військовими почестями на міському кладовищі, поруч з іншими полеглими захисниками.
У померлого залишилися дружина, діти, онуки та рідні брат із сестрою.
Вічна слава герою!
У квітні 1983 року бив призваний до армії, проходив службу в Прикордонних військах до червня 1985 року. Після демобілізації працював на світловодському заводі Чистих металів плавильником. Але у жовтні 1987 року знову долучився до лав армії, служив прапорщиком на посаді начальника пожежної команди, згодом був переведений до Київського воєнного округу. У листопаді 1992 року звільнився через закінчення терміну контракту. Після військової служби працював у ТРК "Веселка" та ВТПП "АСТМА-Прилад".
З початку російсько-української війни штаб-сержант Василь Людвіг став на захист України. Проходив службу у другому реактивному артилерійському дивізіоні 107-ї артилерійської Кременчуцької бригади на посаді головного сержанта дивізіону. Побратими згадують Василя, як лідера своєї команди, людину веселої вдачі, бадьорого, готового завжди прийти на допомогу.
Близько року тому у Василя Юрійовича виявили онкологічне захворювання і він розпочав боротьбу за своє життя. Навіть у таких умовах він не забував про своїх побратимів й постійно тримав з ними зв’язок.
За час служби штаб-сержант Людвіг був нагороджений відзнаками, медалями та нагрудними знаками.
У збірці "Місячна соната війни" про Василя Людвига пишуть:
"Людвиг – музикант самоук. Це він на потрощеному фортепіано, в покинутому будинку зіграв "Місячну сонату"…
Поховали полеглого захисника з усіма військовими почестями на міському кладовищі, поруч з іншими полеглими захисниками.
У померлого залишилися дружина, діти, онуки та рідні брат із сестрою.
Вічна слава герою!
"СВ"
Фото: 107 реактивна артилерійська кременчуцька бригада; svgr.gov.ua