Цікаво, що центр, схід і південь святкує Масниці, Колодія, "Бабський тиждень", Заговини, західніші регіони України — Запусти/Запуст, Сиропуст (бо ще можна їсти сир й інший набіл).

Оскільки це було останнє гуляння перед найсуворішим постом — справляли його гучно, весело та смачно, влаштовували велику ярмарку з музикою, піснями та найрізноманітнішими розвагами. Сенс останнього тижня перед постом в Україні — приготувати себе до нього духовно і фізично. Їжа полегшується, м’яса не їмо ще з попереднього тижня (М'ясопуст). Тобто по суті це спокійний час, примирення з собою і оточуючими, намагання вирішити образи, очікування посту. Закінчується тиждень Прощеною неділею.

Для Маслєніци, яка активно святкувалася за часів Радянського Союзу, аби нівелювати автентичні традиції, характерні гучні забави, змагання, бійки, багато їжі і алкоголю. Бо "поки можна, то треба відірватися". Приказка "не все коту масляна" — це теж про це, про те, що дорвався раз і все, досить.


Традиції

Особливою є одна з назв свята — "Колодій". Підходили останні дні, коли молодим людям ще можна було справляти весілля, і на тих парубків, хто не використав у цьому році свій шанс, чекало жартівливе покарання. Неодруженим чіпляли до пояса чи до руки колодку, зняти яку дозволялось тільки за відкуп. У такій жартівливій формі молодим чоловікам нагадували про важливість створення власної родини. Після Великого посту, коли знову йшов час одружень, чоловік, який вже обрав собі наречену, вимінював у неї цю колодку на писанки. Дівчина ж могла висловити у цей час симпатію до одного певного парубка, якого вона обрала поміж усіх інших. Виготовити іншу, символічну "колодку" з атласу, з квітами та бісером і причепити на ліву руку чи на груди, ближче до серця. Ця старовинна традиція — один із найголовніших доказів унікальності українського свята, адже аналогів їй у інших країнах нема. У цей тиждень, до Великого посту, всі намагались помиритися. Пробачити старі образи та попросити пробачення в інших, тому Колодія часто називають святом "примирення".


Частування протягом святкування

Вареники — голова страва Масниці. Зазвичай їх готували з сиром і обов’язково щедро змащували вершковим маслом. Звичай приготування вареників існував ще за часів Трипільської культури, задовго нав’язаних у радянські часи млинців. Вареники символізували молодий місяць, який у свою чергу був символом жіночої енергії. Окрім вареників готували інші страви на основі молочних продуктів: сирники, сирні баби, локшину та галушки також варили на молоці. А з молока робили ряжанку, колотуху, розтирачку, кисіль. Усі каші також готувались у цей тиждень виключно на молоці.

Отож, свято Колодія бере свій початок з праслов’янських часів, до хрещення Київської Русі. Усі гуляння влаштовувалися на честь весняного пробудження природи. Це практично було передноворічне свято, адже тоді наші предки святкували Новий рік з настанням весни. Колодій — це бог шлюбу, примирення та злагоди. Він приходить до людей у цей тиждень, аби допомогти їм відновити втрачені за зиму сили та пробудитись разом із першим подихом весни. Після Колодія молоді дівчата вже починають співати веснянки, адже ця прекрасна пора року вже от-от настане. Це стародавнє українське свято відродження усього живого, зі своїми унікальними традиціями заслуговує бути в житті українців й сьогодні.

Нові реалії диктують нові традиції. У містах та селах цього року попри воєнний стан проводять Масницю, варять вареники і запрошують гостей. Але мета — не розваги, а нагода зробити внесок на Збройні сили України, аби наступне свято відбулося вже під мирним переможним небом України.