Середа, 29 травня 2024

^ Реклама ^
Добрі справи

Олександрійський фонд «Моя броня»: Краще допомогти одному, ніж не допомогти нікому Новина з фото

Олександрійський фонд «Моя броня»: Краще допомогти одному, ніж не допомогти нікому
Підприємець Ярослав Федоренко з Олександрії разом з братом Володимиром у червні минулого року заснували благодійний фонд "Моя броня", який покликаний допомагати військовим на передовій. Чоловіки називають себе й своїх товаришів бойовими волонтерами, оскільки підтримують фізичну форму, володіють зброєю та вміють надавати домедичну допомогу в умовах бойових дій. Тож на нуль їздять тільки своєю перевіреною командою.
^ Реклама ^

Про багатовекторність роботи фонду говоримо з його співзасновником Ярославом Федоренком, який тривалий час жив Європі, повернувся декілька років тому і тепер використовує свої зарубіжні контакти для ефективної діяльності.

— Спочатку, як і більшість, з перших годин повномасштабного вторгнення Росії в Україну ми з братом допомагали друзям і знайомим військовим, у більшості за власні гроші, та залучали місцевих підприємців. Чим глибше занурювалися у процес, тим більше зрозуміли, що в офіційного фонду більше можливостей: до нього більше довіри, є можливість працювати з іншими країнами тощо.

Тож підготували необхідні документи й на початку червня зареєстрували благодійний фонд "Моя броня". Він створений у першу чергу для підтримки військових на передовій. Займаємося забезпеченням для батальйонів і загонів. Замовлення робить військовий підрозділ, але речі віддаємо бійцям і бійчиням особисто в руки, аби наші придбання приносили користь, а не лежали на складах. Серед іншого доставляємо шоломи, бронежилети, амуніцію, спальні мішки, каремати, аптечки, турнікети, камери для дронів, енергетики, протеїнові батончики, стріт-супи (готовий продукт, який треба залити окропом), також придбали автівку та мікроавтобус. Усе це купуємо за внески, які надходять на рахунки фонду. Співпрацюємо з волонтерами з різних куточків нашої країни. Бачимо, як українцям все складніше забезпечувати себе самих, тож залучаємо до благодійності Європу. Використовуємо особисті контакти. Я навчався у Польщі, у мене багато близьких друзів у Європі, є там і рідні, які допомагають. Також залучаємо Америку. Виручає й криптовалюта, з якою давно працюємо.

Підтримуємо проєкт авіамоделювання, закуповуючи необхідні комплектуючі для виробництва дронів. Місцеві інженери та інструктори восени розробили дієву модель дрона, випробували її тестову версію і тепер самі збирають, не переплачуючи за бренди, адже додаткові очі потрібні військовим у необмеженій кількості. Собівартість значно нижча від популярних DJI Mavic 3, а якість на рівні.

Дбаємо про культурний розвиток і психологічне розвантаження місцевих жителів та внутрішньо переміщених осіб, які тимчасово перебувають у нашому місті. Наприкінці літа ми організували проєкт Sunday Funday. Його ідея полягає в тому, що щонеділі о 9 ранку для усіх охочих я проводжу заняття з фітнесу. Окрім фізичних навантажень учасники знайомляться, невимушено спілкуються, вітають одне одного з днем народження та іншими датами. Заняття я проводжу безплатно, а учасники за бажанням залишають у скриньці благодійні внески для ЗСУ. У холодну пору заняття перенесли в онлайн.

Олександрійський фонд «Моя броня»: Краще допомогти одному, ніж не допомогти нікому


Оскільки ми професійно займаємося проведенням святкових заходів, тож ініціювали і провели низку благодійних загальноміських акцій. Серед них у співпраці з фондом "Нова хвиля" влаштували благодійний ярмарок "Паляниця FEST", в ході якого збирали на ремонт авто для одного з підрозділів, в якому перебувають наші земляки.

Я і Володимир є членами громадської організації "Сильна Олександрійщина", яка займається популяризацією силових видів спорту й здорового способу життя, а також добровольчого об’єднання — добробату Олександрійської громади. Ми сприяли тому, аби організувати навчання охочих основам тактичної медицини, забезпечити тактичну й психологічну підготовку. Навчалися цьому й самі, займаючись з інструкторами. Вміємо поводитися зі зброєю, займаємося фізичною самопідготовкою, щоб підтримувати себе у формі. Я люблю спорт: дванадцять років професійно займався кікбоксингом, зараз займаюся кросфітом, приділяю увагу здоровому харчуванню. Завдяки такій всебічній підготовці вважаємо себе бойовими волонтерами: ми їздимо в такі місця, куди рідко хто доїжджає, але в разі чого ми впевнені в тому, що людина, яка поруч, зможе зорієнтуватися в подальших діях, надати домедичну допомогу тощо. Усі члени добробату добре спілкуються в повсякденному житті, знають і довіряють один одному. Тож у наші рейси на нуль їдуть тільки люди з нашої когорти.

Наш фонд не є багаточисельним, основну роботу виконуємо я й брат. Дотримуємося принципу: краще допомогти одному, ніж не допомогти нікому. Я займаюся спортивним напрямком, веду документацію та звітність. Брат Володимир займається військовим напрямком. Є ті, хто працює з внутрішньо переміщеними особами, бухгалтер веде звітність. Як уже зазначав, усе, що вдалося зібрати чи придбати, відвозимо на напрямки самі, цим донедавна займався Володимир. Після всіх поїздок на нульові позиції, після всього побаченого і пережитого брат виважено вирішив добровільно вступити до лав Збройних сил України. Зараз проходить навчання. Але як керівник і співзасновник фонду "Моя броня" продовжує працювати за усіма напрямками, окрім отримання, перевезення вантажів та їх доставки на передову. Цим тепер займаюся я з товаришами. Ось днями повернулися з Бахмуту.

Попри те, що я отримував освіту в Польщі, проходив практику у Франції, володію польською, французькою та англійською мовами, більше трьох років тому свідомо повернувся в Україну. Розвиваю власну справу. Тепер ось мої знання, уміння та контакти допомагають Збройним силам України.


Інформація
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до цієї публікації.


Партнери:


Top