Психологиня радить дорослим діяти за певним алгоритмом.

1. Нормалізація.
Дорослий фіксує і пояснює ситуацію: "Я бачу, що ти боїшся. Цей звук справді лякає, але він означає, що наші ЗСУ зафіксували загрозу і зараз її знешкоджують. Про нашу безпеку дбають — тож і нам треба подбати про себе і йти в укриття".

2. Підтримка.
Дорослий сигналізує дитині про підтримку й пропонує дію: "Я з тобою і буду з тобою весь час. Хочеш, я візьму тебе на руки, а ти візьмеш свою іграшку (воду, домашнього улюбленця)?"

3. Завершення.
Дорослий акцентує, що загроза минула, і відзначає силу дитини: "Усе минулося. Ми в безпеці. Спасибі, ти був (була) таким сміливим, міцним. Ми чули так багато гучних звуків (їх можна назвати), але ми впоралися".

Запропонуйте дитині терапевтичну "гру": нехай вона розітре вуха і спробує уявити, що з них мов би висипається все, що їм заважає. Або нехай уявить себе собакою, який після купання струшує із себе всю воду.

Після такого зміщення центру уваги поступово повертаємо дитину до реальності. Для цього запитайте її, що ви будете робити після того, як вийдете з укриття.