Чому волонтери вигорають?

Емоційне вигорання — це захисна реакція організму на тривалу напругу та стрес, коли тіло та психіка вже не витримують. Людина, яка вигоріла, перестає відчувати емоції та бажання, втрачає "запал" і мотивацію та більше не може робити те, що робила раніше, з такою ж ефективністю.

Ось три причини, чому волонтери зараз — у зоні ризику емоційного вигорання.

Тісний емоційний контакт. Волонтери й самі в скруті, і намагаються допомогти тим, хто також страждає. Близький і постійний емоційний контакт із тими, для кого волонтериш, — це морально важко.

Необхідність поєднувати кілька ролей. Більшість волонтерів зараз одночасно займаються різними завданнями: шукають потрібні речі чи контакти, пишуть тексти, допомагають фізично на місцях тощо — і все це в один день. Постійна необхідність перемикатися між різною діяльністю плюс відсутність чітких обов’язків дуже сприяють вигоранню.

Надвисокий рівень відповідальності. Сьогодні волонтерам особливо страшно помилитися. Наприклад, під час закупівлі ліків на велику суму волонтери можуть переживати, щоб нічого не наплутати й нікого не підвести тощо.


Вигорання шкодить як самим волонтерам, так і країні загалом

"Я всьо": що робити з вигоранням, якщо просто відпочити — недостатньо.
Ви не зможете бути ефективними, коли настане мир. Волонтерство допоможе вам прокачати ваші сильні сторони, зробить кращим професіоналом. Та якщо ви зараз вигорите, то в мирне життя повернетесь не сильнішими, а слабшими, і не зможете вкладати ваші нові навички та вміння в покращення якості свого власного життя, в розвиток економіки та відбудову України.

Ви перестанете приносити користь. Вигорання може навіть змусити вас залишити лави тих, хто волонтерить, а це аж ніяк не на користь Україні. Крім того, що важливо волонтерити зараз, це потрібно буде робити й після завершення війни. І ніхто не знає, скільки зусиль на це знадобиться. Тому зараз так важливо цінувати й берегти власні ресурси.

Ви будете довго відновлюватись. Подолати вигорання важко й за нормальних часів, а зараз — і поготів, бо для відновлення немає потрібних умов. Напруга й тривожні новини, які так хочеться не чути, нікуди не дінуться аж до нашої перемоги.

Сьогодні волонтерство дуже мотивує та має величезне значення для країни. Тому вигорання зараз — особливо небезпечний стан, якого варто уникати за всяку ціну.


Як запобігати вигоранню?

Перший крок — усвідомленість
Уляна Ходорівська насамперед радить волонтерам відповісти на наступні питання, аби свідомо підійти до допо-
моги іншим і не нашкодити собі.

Як довго я хочу і можу волонтерити?
Зараз багато волонтерів працюють так, ніби сьогодні — останній день перед перемогою. Звісно, хотілося б, аби це було так, але наша допомога може знадобитися і завтра, і післязавтра, і через місяць, можливо, теж. І якщо не берегти свій ресурс, то надовго його не вистачить.

Горіть, та не вигорайте: як виявити і попередити емоційне вигорання на роботі?
Тому відповідь "Завжди" на це питання не підходить. Потрібно визначити для себе конкретний термін, наприклад: "Хочу поволонтерити ще 2 тижні, зробити перерву, а потім продовжити ще". Для цього треба оцінити власні ресурси: проаналізувати своє самопочуття, як ваше тіло й психіка справляються з навантаженням, чи не загострились хронічні хвороби, наскільки вас іще вистачить. Це буде корисно і для вас, і для ваших колег-волонтерів — так вони матимуть адекватне уявлення про ваші можливості й бажання.

Пам’ятайте: ви самі визначаєте, скільки часу й зусиль хочете і можете віддавати волонтерству, будь-яка відповідь буде правильною.


Для чого я волонтерю?

Розуміння стратегічних цілей волонтерства допоможе вам зосередитись на чомусь одному замість розпорошуватись на все підряд. Для цього варто визначити для себе одну, дві, максимум три цілі, але не десять. Вони мають бути максимально конкретні. "Заради перемоги" — чудова, але абстрактна відповідь, бо ми всі волонтеримо задля цього. Визначтесь, на яку частину перемоги ви хочете впливати, і деталізуйте свою відповідь. Наприклад: "Хочу, щоб якомога більше бійців тероборони були захищені й повернулися додому живими" або "Хочу допомогти тим, хто може, знову працювати на економіку України".


У чому цінність мого волонтерства?

Більшість волонтерів відчувають, що вони роблять недостатньо. Але допомогти одній людині — це, на вашу думку, багато чи мало? З погляду людини, якій ви допомогли, — швидше за все, багато. Якщо ви закупили ліків на 1000 грн і вам здається, що цього замало, подумайте про те, що одна таблетка аспірину від вас могла врятувати комусь життя або повернути віру в людство.


Що мотивує мене волонтерити?

Розбираючись у своїй мотивації, будьте готові виявити не один мотив, а декілька. Можна волонтерити з любові, ненависті, можна з егоїстичних міркувань — наприклад, аби сховатися від жалю й болю чи бути хорошим в очах інших. Будь-який мотив — це ок, його просто потрібно розуміти, щоб знати, як із ним працювати. Наприклад, якщо ви волонтерите, щоб заглушити негативні емоції, варто розуміти, що втекти від них назавжди не вийде. Тому варто час від часу відпочивати, аби дати собі можливість поступово прожити страх і біль.

А от мотивації "Хто, якщо не я?" варто уникати, інакше ви не зможете зупинитись. Інші люди є, вони поруч і готові допомогти: на ваше місце прийде хтось, хто вже відпочив, а потім утомиться хтось інший, і на його місце прийдете ви.

Другий крок — протидія. 5 корисних практик
Відповіли на запитання вище? Час переходити до практичних завдань, які допоможуть уникнути вигорання:

• створіть графік волонтерства;
  
• робіть перерви;
  
• навчіться відмовляти;
  
• прислухайтеся до інших;
  
• пам’ятайте: ваша ціль — не вдячність.
  

Те, що відбувається в країні зараз, з одного боку жахливо, а з іншого — загартовує і прокачує нас. Як волонтери ми вчимося, зокрема, кооперуватися, змінювати неефективні процеси, регулярно питати себе "Навіщо я це роблю?", формувати корисні звички тощо. Зараз це наближає нас до перемоги, але й у мирному житті принесе не менше користі. Тому користуйтеся цими можливостями — бо ми з вами повинні не лише ефективно волонтерити зараз, а й бути корисними після війни!