Справа у тому, що більшість з цих формувань діють під прикриттям комунальних підприємств, які формально мають дуже вузькі права з охорони майна. Але в порушення закону місцева влада наділяє їх функціями непритаманними комунальним підприємствам.

У статутах окремих формувань прописано право співробітників проводити розслідування, складати протоколи, зносити споруди, зупиняти громадян для перевірки документів і навіть застосовувати силу та спецзасоби, наприклад дубинки або сльозогінний газ. Всі ці функції непритаманні комунальним організаціям і є монополією правоохоронних органів – Національної поліції та Національної гвардії. Незважаючи на це, Міністерство внутрішніх справ видає їм ліцензію на здійснення охоронних функцій, і з цього моменту співробітники комунальних підприємств отримують право носити ще й вогнепальну зброю.

Співробітники цих формувань носять форму ідентичну до форми співробітників Національної поліції та Національної гвардії України. Різниця лише в тому, що на них немає розпізнавальний знаків та погонів. Відрізнити такого "комунальщика" з дубинкою від поліцейського пересічній людині практично неможливо.

Як же утримуються ці армії? Думаєте за рахунок власних коштів мерів та депутатів? Ні. Вони утримуються з ваших кишень. І хоча у статутах більшості цих формувань написано, що їх мета – отримання прибутку, навіть поверховий аналіз даних державних закупівель показує, що вони не беруть участі у тендерах, не мають прибуткових контрактів і не заробляють гроші. Левова частина цих підприємств є збитковими і лише поглинають гроші платників податків.