Я полюбив більярд з першого погляду, але не одразу все йшло так, як має йти вдала куля в лузу. Якось, коли мені було 10 років, тато — Павло Яковлєв, якого, на жаль, вже немає на цьому світі, привів мене у більярдну. Я уперше побачив кульки, які мене зацікавили, і почав тренуватися. Але особливого успіху у навчанні не мав, доки не трапилася ось ця історія. Мій друг Сергій Федотьєв, з яким я дружу і зараз, завжди обігравав мене в теніс, краще за мене грав у футбол, а тут виявилося, що постійно обіграє ще і в більярд. Тато сказав:
"Як так, він тебе скрізь випереджає?! Давай зупинимо цю тенденцію!"
Я погодився, ми залишилися в більярдній, і батько тренував мене цілу ніч. І вже у наступній зустрічі я виграв у свого, здавалося б, одвічного конкурента!
Але серйозно я став грати в 17 років. У спорті вважається, що це пізно. Адже сьогодні ми маємо приклади, коли підлітки мають високі досягнення. Наприклад, старшокласник Нікіта Гоменюк з Кропивницького є чемпіоном України з більярду в дорослому розряді, адже з дитячого віку у нього є тренер, розроблена система тренувань, він систематично бере участь у турнірах. Я ж завжди був самоучкою: з часом влаштувався у Києві марке?ром, мав змогу тренуватися по вісім годин на день, але системи тренувань у мене тоді не було, і це неправильно. Зараз, коли я маю систему, то мені достатньо 2-3 години на добу, щоб відточувати майстерність і тримати себе у формі.
Більярд — досить непростий вид спорту. Зараз я займаюся і боксом, тож можу стверджувати, що і те, й інше однаково складно, хоч і по-різному виглядає: адже у більярді така сама концентрація, така сама втома. Під час підготовки до одного з турнірів я виконував вправу, коли треба забити без промаху 100 куль, що стоять в ряд. У перший день мені це не вдалося: я помилився на 36-й, потім на 87-й кулі, як говорять більярдною мовою, "зловив мандраж". Але коли на другий день я впорався зі своїм хвилюванням і забив усі ці 100 куль, то відчув, як у мене збільшилася концентрація. До всього ця вправа мені дала зрозуміти, що відповідальність і максимальну концентрацію я можу здобути не тільки в грі, а й на тренуванні.
Я є кандидатом у майстри спорту з більярду, зіграв трохи більше сотні турнірів. У Кубках українського виробника входив у вісімку кращих гравців, у 2009 році був ІХ у рейтингу України. За вихід у півфінал на міжнародному турнірі — Кубку виробника змагався з майстром по грі однією кулею Араїком Тер-Ісаяном (на жаль, вже покійним) з міста Дніпра. Тоді я програв, хоча гра йшла дуже добре: спочатку я вигравав 5:0. Але мене відволікали камера і коментатор поруч, який постійно говорив:
"Виграє невідомий гравець з міста поруч з Кременчуком — Світловодська". У такій атмосфері я грав вперше і розхвилювався.
Так що досвід у більярді так само важливий, як і у будь-якій справі.
Звісно, спортсменам-більярдистам цікаві комерційні турніри, де за виграш отримуєш гроші, бо медалі і кубки — це добре, але усі хочуть гідно жити. Ось я, наприклад, (вже говорив про це) перестав серйозно займатися більярдом, бо побачив, що заробити цим видом спорту — не заробиш, а треба забезпечувати родину. Але улюблена справа не відпустила: відновив заняття. Навіть на роботі поставив стіл: як тепер не грати! Інколи граю зі своїм другом, з яким ведемо спільну справу, вчу його.
Тим, хто вагається, чи розпочинати грати в більярд, скажу так: це не бокс, в якому можна отримати травму, тому за фізичну безпеку хвилюватися не доведеться. Але до цієї гри слід підходити виважено: вона дуже затягує. Звісно, ставитися до більярду, як і до будь-якого іншого виду спорту, треба серйозно. Хай я і не стану професіоналом, але я завжди прагну до цього професіоналізму.
Зараз я спостерігаю таку тенденцію, що в нашій країні більярд розвивається у плані індивідуальної професійної підготовки, але не розвивається у напрямку популяризації гри. А популяризується гра через проведення турнірів. На жаль, в Україні відбувається не так багато змагань, та й відбуваються вони переважно у великих містах, а на рівні маленьких населених пунктів ігор майже немає. Тому й радію за Світловодськ, який з недавніх пір має розважальний комплекс "Brand", в якому створені чудові умови для гри у більярд і в якому відбуваються турніри високого рівня.
А ще важливо знайти хорошого тренера. Дитину слід навчити правильно стояти, правильно бити і правильно думати. Ці три складові гри має дати наставник, а потім гравець і сам за певним шаблоном зможе тренуватися, якщо, звісно, хотітиме цього. У Світловодську тренерів з більярду на сьогодні немає, тому мені дуже хочеться, щоб вони з’явилися. А я навіть готовий при нагоді допомагати своїми порадами.
