Того вечора до Світловодська вдруге (уперше — у 2013 році) завітала київська рок-кавер група "Crazy Train" у складі Сергія Хіцуна — вокал, гітара; Руслана Колєснікова — вокал, бас-гітара; Олександра Єжкова — бек-вокал, барабани. У їхньому виконанні звучали "Metallica", "Nirvana", Ozzy Osbourne, Jon Bon Jovi, Гарик Сукачов, "Мумій Троль", "Ляпіс Трубецькой", "Кіно", "Машина Часу", "Браво", "Ленінград", "Брати Гадюкіни", "Океан Ельзи", звучала й "Червона рута". Лунали того вечора і хокейні позивні. Під них прозвучала заява світловодця Максима Левицького про те, що він… іде в мери.



По розмашистих, жвавих танцях і радісних вигуках було зрозуміло, що світловодці не розпещені подібними концертами, тому вони ніяк не хотіли відпускати "Crazy Train". Такий прийом здивував рокерів, про що вони сказали і зі сцени, і під час нашого бліц-інтерв’ю одразу після концерту.

Сергій Хіцун: — Світловодськ, ви якісь шалені! Ми все чекали, коли ж ви нарешті втомитеся! Скільки людський мозок може витримати цього шуму? Я вважаю, що регламент академічного концерту робить виступ кращим для сприйняття. Якою б хорошою пісня не була, вона все одно має закінчитися. Це як торт "Київський" — його не треба їсти багато, бо почнеться висипання на шкірі.



— Пісні у вашому репертуарі продиктовані вашим смаком, чи ви орієнтуєтеся на своїх слухачів?

Руслан Колєсніков: — Виключно на слухачів! Мало того, деякі з пісень особисто нам не подобаються. Але якби ми добирали репертуар за нашим смаком, то… Коротше, звичайна людина таке не може слухати (сміється). Сьогодні ми їхали до вас по вашим "прекрасним" дорогам і слухали музику, яка нам подобається (голосно сміється). Але якби її заграли, то концерт би дуже швидко закінчився.



— Олександре, до вас запитання як до земляка. В інтерв’ю нашому виданню шість років тому Ви сказали, що після виходу на пенсію хотіли б повернутися з Києва у Світловодськ. Ви у прекрасній формі, тому додому не скоро?

Олександр Єжков: — Я вже на пенсії, і ось уже місяць, як повернувся у Світловодськ.



— А як же Ваші друзі?

Сергій Хіцун: — А у нас все добре! Повторюся, пісня хороша тоді, коли у неї є кода. Вам могло здатися, що такі музичні концерти — це просто вибух і свято, яке не закінчиться ніколи. Насправді музичний ринок потихеньку згортається, йде на спад. Свого часу, у 2011-2013 роках, був пік відродження… назвемо його — пабним рухом: зайшов у паб випити пива, а тут тобі музика — і — вау! Ми якось встигли спіймати цю хвилю. А зараз це зникає, розсмоктується. Круті запрошують собі Григорія Лепса. А ми пограли — і досить. Якби ми були "Машиною Часу", тоді могли б поумнічати, а так просто йдемо зі сцени. Своїми виступами ми даруємо людям короткотривале свято, і сьогодні наші замовники хочуть бачити інших героїв. Ми не проти трансформацій. Особисто б нам хотілося, щоб вони відбувалися у бік появи більшої кількості українських пісень, українських гуртів, щоб це були яскраві свята, фестивалі.

— Дякуємо вам. Приїздіть до нас ще. Можливо, вже з великим українським фестивалем!

Концерт відбувся завдяки спонсорам та організаторам: Олегові Плису, Максимові Левицькому, Олександру Титову, за звук дякували Борисові Нечипоруку, за технічну підтримку — Владиславові Терещенку.