Закінчив Володимир Яковлєв Сарнинське профтехучилище (Рівненська область), отримавши професію машиніста меліоративних робіт. Там вивчив і слюсарну справу — пригодилася у конструюванні техніки. У 1997 році вступив на курси в знам’янський аероклуб, де навчився літати на мотодельтаплані. Закінчив курси при льотному училищі у місті Кременчуці Полтавської області. Отримав сертифікат пілота-міжнародника у Києві. Тривалий час очолює Кіровоградську обласну федерацію паромоторного спорту. Власівчанин неодноразово брав участь у змаганнях, з’їздах, був учасником міжнародного авіакосмічного салону "Авіасвіт" (м.Київ). У 2001 році став чемпіоном України серед мотодельтапланеристів. Зараз працює у сільському господарстві.

Наше спілкування відбувалося у майстерні Володимира Миколайовича. Тут цікаво було б побувати кожному хлопчику чи чоловікові. Багато інструментів, станків та різноманітної техніки, окрім цього господар майстерні дбає про зручне розміщення обладнання і власноруч створив полиці, столи зі стелажами, переїзну конструкцію для інструментів.

Володимир Яковлєв розповів, що першу серйозну конструкцію створив у п’ятому класі — сани мали повороти, а під нахилом зупинялися. Остання робота — аеросани (2017 рік) їздять по снігу, полю, болоту.

— Це мої четверті аеросани, вони обладнані двигуном з електростартером, мають 15 кінських сил, вага 12 кг. Перший тиждень роботи — скомпонував, другий — відшліфував, люблю, щоб усе було досконалим. Найважче було працювати з лижами (створив з капрону). Три літри бензину вистачає на 1 годину (це небагато). Швидкість руху аеросаней — 68 км на годину. Зробив їх узимку, тому одразу поїхав по Дніпру у село Недогарки, катався на імпровізованому аеродромі біля озера Різного. Планую на ?аеросанях проїхати периметр Кременчуцького водосховища (близько 500 км, закінчується у Каневі). Уже зробив три кола — на яхті, на транзиті, на легковому авто, так би мовити, досліджую шлях.

Продемонстрував Володимир Яковлєв мотодельтаплан: літає на ньому 15 років, і машина особливого ремонту ще не потребує. Налітала саморобна техніка півтори тисячі годин. Найвище здіймався у небо на висоту півтора кілометра.

— Крило — "AEROS" — українське, виробник входить у трійку провідних компаній світу. Більшість дельтапланеристів на чемпіонатах світу літають на українських крилах. Для зручного перевезення мотодельтаплана я створив спеціальний причіп.

На подвір’ї будинку ми помітили відреставрований моторолер "Вятка" 1967 року випуску. Розібраний, він стояв близько 10 років, доки не потрапив до рук Володимира:



Є у майстерні й інша техніка — мотоцикл ІЖ-49, мотоколяска СЗА — так звана "моргуновка", автомобіль "Побєда", ЗАЗ 965 "Запорожець". Багато чого майстер лише планує доробити — завжди бракує часу та коштів. Здивував нас і двохмісний автомобіль "Пульсар" (майстер показував фото), створений Володимиром у 1982 році на горищі будинку. Для виготовлення машини винахідник використав алюміній і склопластик. Двері легко знімалися, відчинялися по лінії передньої стійки скла. З дверима машина рухалась 100 км на годину, без дверей — 85 км на годину. Аналогом саморобної машини є сучасний автомобіль BMW i8.

— На машині власного виробництва їздив на автопробіг у Сочі. Поїздкою був задоволений, технічні характеристики влаштовували, а от ДАІ зупиняло часто, не для того, щоб показав документи на машину, а просто роздивитися саморобний автомобіль ближче. Усі дивувалися. У 1987 році машину продав у П’ятихатки Дніпропетровської області. Пізніше навіть їздив шукати її, до сих пір шкодую про свій вчинок. Кожний свій виріб лілею, як дитину.

Розповів винахідник, як співпрацював з автозаводом "КрАЗ". Для себе розробив плуг до мотоблока, завод зробив копію плуга і 4 роки випускав розробку власівського умільця. Пізніше виріб упровадив Карлівський машинобудівний завод. Обрали плуг майстра тому, що фахівці вважали його найбільш практичним і продуманим.

Колись у минулому Володимир мріяв створити музей історії Власівки, тому збирав різноманітні старовинні експонати: ятір, рептух для сіна, віз, плетені сумки з лози, корито, в якому місили хліб, дерев’яну лопату для печі, січкарку, обладнання для прядіння, залізні праски, самовар, механічні калькулятори, швейні машинки — "Зінгер", "Подольська", дерев’яні сани, взуття 50-х років, одяг, якому більше 100 років, каміння — з кар’єра, де зараз шлюз, та з гори Пивихи. Також в колекції є американська сокира з написом "Каліфорнія", її приніс з громадянської війни (з Криму), дід — Алізар Степанович Яковлєв, який жив у селі Великій Андрусівці Світловодського району. Тепер усі ці речі прикрашають майстерню та двір власівського винахідника.

Здивував нас господар історією одного дерева, яке росте на його подвір’ї:



На питання, звідки у чоловіка стільки енергії та завзяття, Володимир Яковлєв відповів, що ніколи не поспішає, одночасно може працювати над декількома конструкціями і робить усе під настрій.