Володимир Яковлєв сконструював свій мото-дельтаплан "Пегас" у 2002 році за 1 місяць і ось вже 15-й рік на ньому літає. Довелося неодноразово міняти покришки, крило. Літати почав у 1997 році, у 42 роки, зараз йому вже 61, але з небом не розлучається. Більше того, працює пілотом, обробляє поля по всій Україні. Він — ініціатор створення екстрем техно-клубу "Світловодськ-Україна-Центр", щасливий від того, що до нього приєднуються різні клуби з інших міст. От і сьогодні на закритті сезону кого тут тільки немає! Але скільки народу приїхало — не рахував, реєстрації не проводив.




Ми познайомилися і з трійкою медалістів – байкерів: Володимиром Щербиною, Володимиром Кошелєвим, Михайлом Гольшмідтом.


Володимир Щербина був небагатослівним, його хвалили друзі — створив у Кременчуці клуб і займається його розвитком. Володимир Кошелєв сам поділився з нами своєю історією. Живе також в Кременчуці. 5 років тому до нього завітав Валерій Кришень, який у 2011 році здійснив навколосвітній мотопробіг. Володимир "захворів" на цю ідею, сів на мотоцикл и поїхав кататися. Географія його подорожей доволі широка: Турція, Італія, Африка, в цьому році їздив на Памір, днями повернувся з Греції. Кошелєв подорожує один, але пропонує любителям свободи пересування приєднуватися до нього, адже є задум наступного року відвідати Непал, Таіланд.



Михайло Гольшмідт 23 роки живе у Німеччині, але більшу частину року проводить в Україні. І там, і тут — член байкарських клубів, все життя на колесах:

"Це вже хвороба, а не хобі", — жартує Михайло.


Олександр Гнойовий теж з Кременчука, на мотодельтапланах літав 3 роки, на серійному італійському літаку Firefox — перший рік. За найменшою можливістю бере з собою в політ 11-річну доньку Сашу.


Ми із задоволенням спостерігали за підготовкою до старту і польотами. Надзвичайно красиво тримався в небі Олександр Гнойовий з донькою.


Шалену швидкість розвивав на старті Володимир Яковлєв, піднімаючи свій дельтаплан у височінь.


Вочевидь, потужніший двигун на дельтаплані братів Ушкалових і можливості теж більші, ніж у старенького "Пегаса". Цікаво було дивитися, як по черзі старший Олександр, а потім молодший Олег злітали і, головне, вдало сідали на землю.



Цікавими байками з "засідань" екстрем-клубу нас розважав Юрій Сапянов, доки інші літали. Колись він теж мав свій дельтаплан і за будь-якої можливості піднімався в небо, тепер не часто доводиться літати, востаннє це було рік тому.



Раптом Володимир Яковлєв запропонував:



І Сапянов, не вагаючись, полетів!


Досвід — велика сила, подумали ми, коли Юрій Сапянов повернувся на рідну землю. І тільки після того, як другий політ Олександра Гнойового з пасажиркою на борту новенького літака завершився невдалою посадкою (на щастя, постраждав тільки літак), ми зрозуміли, що Юрій Сапянов — дуже смілива людина. Це ж треба так любити небо!